Ірина гладить врятованого пса Біма. Суспільне Донбас
«Як вони на вибухи реагують? Намагаються бігти куди-небудь. У них будки є, сараї, хто куди, хто під паркан, хто в кущі», — розповідає Ірина Самозванова.
Ірина зи своїми підопічними у Святогірську. Суспільне Донбас
Щодня жінка варить для своїх підопічних сорокалітрову каструлю каші.
«Вариться каструля така сорокалітрова кожний день. Потім усе це завантажую, окремо варяться макарони, купуєш фарш, якийсь жир — ну, що є. В мене була така можливість раз у місяць, ну, потреба така, виїхати у Слов’янськ. Тоді, якщо є кошти, я купую там п’ять, шість, сім мішків крупи», — говорить Ірина Самозванова.
На цих кадрах, знятих Суспільним у жовтні 2025 року, Ірина рятує собаку, пораненого під час російського обстрілу. Ще одного, згадує вона, знайшли згодом під завалами.
Зооволонтерка Ірина надає допомогу Малишу після російського обстрілу, Святогірськ, Донецька область, 8 жовтня 2025 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
«Як були поранені, вони загинули багато. Тому що можливості довезти їх до лікарні нема. А там втручання було хірургічне, і часто оце осколкові поранення внутрішні. І там треба час, допустим, 40 хвилин чи 30 хвилин, а це нереально», — говорить Ірина Самозванова.
Зараз під опікою Ірини — близько сотні собак і котів. Когось вона годує на вулицях, хтось живе в покинутих будинках, а деякі тварини — у неї вдома.
«Отакий красень був покинутий на залізничному вокзалі. Самотнього я його знайшла у лісі. Глибока осінь, дощ. Я на велосипеді, він вийшов з лісу такий мокрий, нещасний. Я його ледь додому довезла, бо впирався, не хотів їхати. Зараз він живе в мене, я його каструвала, назвала Димком», — розповідає Ірина Самозванова.
Ірина з котиком Димком. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Ірина каже: завжди любила тварин, допомагає їм понад 15 років, заснувала громадську організацію. Та зараз з кожним днем стає важче прогодувати підопічних.
«Як стерилізація була у Слов’янську, молилася, брала тварин у травні й возила туди кішок і собак, щоб тварини не були покинуті на самоті, голодні, холодні. Бо йде зима, і страшно уявити, бо буде така зима, як була цього року. В мене є інваліди, є сліпі, є лежачі, ну, вони ж загинуть. Тим паче ми обдзвонювали ці притулки, вони всі забиті просто», — говорить Ірина Самозванова.
Ірина — одна з майже трьохсот людей, які залишаються у Святогірську. Фронт від міста, за даними мапи DeepState, — за десяток кілометрів.
