Будівля закладу, де навчалися студенти-педагоги, 24 травня 2026 року. Окупанти назвали установу «Старобільський коледж», він підпорядкований клону українського вишу «Луганський державний університет», який створило угруповання «ЛНР». Getty Images/AFP/Igor Ivanko
Як розказав Курило, цю пʼятиповерхову будівлю звели ще у 1960-х роках як гуртожиток — тобто з дотриманням усіх норм та стандартів тих часів. У підвалі було передбачено приміщення для тиру. Але після 2014 року, коли адміністрація вишу робила там ремонти, його облаштували під укриття.
"Там, за проєктом, було підвальне приміщення, яке було призначено для тиру. А потім, як оці військові дії, почали переобладнати під укриття. Але воно не відповідає всім нормам бомбосховища. Там, зокрема, перекриття звичайні. Таке найпростіше укриття. На 2022 рік там (у будівлі — ред.) усе відповідало пожежним і санітарним нормам. Там було двоє сходів. Ну, якщо вони там двері не позачиняли, знаєте, не позабивали їх, ми ж не знаємо. І ще була одна така пожежна драбина з вулиці, навіть на фотографіях зараз, як воно розбите, то видно над входом", — пояснює колишній ректор.
Поряд, приблизно за пів сотні метрів, як каже Курило, стояла ще одна будівля — там розташували адміністративно-навчальний корпус університету.
"Інший корпус — червоний, давній, ще дореволюційної побудови, який теж постраждав сильно, це був адміністративно-навчальний корпус. Вони недалеко, десь метрів 40-50 максимум", — говорить голова вченої ради.
Голова вченої ради ЛНУ ім. Т. Шевченка Віталій Курило. ЛНУ ім. Т. Шевченка/Facebook
За його словами, окупанти створили в цих будівлях два заклади. У п’ятиповерховій, з кімнатами гуртожитку та підвалом, вчилися студенти "педагогічного коледжу"Назвали установу "Старобільський коледж". У сусідній червоній — було те, що вони назвали "Старобільський професійний коледж".
Саме у будівлі, де був підвал, що він міг стати укриттям, і були студенти, загибель яких висвітлювали окупанти, російські ЗМІ, запрошені росіянами журналісти іноземних ЗМІ. Вони розповідали про розбір завалів педагогічного коледжу, писали інтерв’ю із вцілілими студентами, робили репортажі з церемоній поховання.
Інформації про те, що було поруч, як і медійних акцентів на цій будівлі менше, однак фото є: "червоний корпус" також пошкоджений.
Будівля закладу, який назвали «Старобільський професійний коледж» 24 травня 2026 року. Getty Images/AFP/Igor Ivanko
"Ми не побачили у відкритих джерелах військових об’єктів там. Проте, дуже важливо: окупаційна влада показувала лише шматочок, маленьку картинку цього пазла", — сказала Суспільному шеф-редакторка відділу новин в онлайн-медіа "Реальна Газета" Олена Фєтісова.
Журналістка з Луганської області Юлія Сабаєва розповіла Суспільне Донбас, що поспілкувалася із місцевими джерелами і звернула увагу, що студенти не спустилися в укриття, як це робили раніше:
"Тобто, укриття було, і їх туди заганяли просто в тривоги. І от туди (саме цього разу — ред.) не пустили".
Про це написала і начальниця Старобільської міської військової адміністрації Яна Літвінова: "Чому, якщо була відома небезпека, студенти не опинилися в укритті? Чому, за словами окремих студентів, їх в укриття не пустили? Чому не було сигналу тривоги, який раніше регулярно лунав містом?".
Начальниця Старобільської МВА Яна Літвінова. Фото: Суспільне Львів
У коментарі Суспільне Донбас керівниця військової адміністрації зауважила ще один момент.
"Те, що я знаю на сто відсотків, що дуже довго, години, ще лунали крики дітей з-під завалів, але місцевих туди чоловіків туди не допускали. З яких причин, не знаю, але якби їх туди допустили, то, можливо, б жертв взагалі вдалося уникнути, поранені були б, а жертв не було би. Але їх не допускали", — сказала Яні Літвінова.
Даних щодо того, чи були у цих будівлях російські військові, в цей період, у Курило також немає. Однак те, що окупанти відразу, у 2022-му році, почали використовувати ці приміщення, зокрема, і гуртожиток, він пам’ятає добре. Також, говорить, має дані, що це тривало певний час.
"Коли в лютому 2022-го росіяни зайшли, у нас частина викладачів перебувала ще у Старобільську, там в гуртожитках жили, на території університету, і потім виїжджали вже з окупованого міста. То росіяни відразу поселили в цей гуртожиток, військових. І вони там довго жили. А от останнім часом місцеві звернули увагу, що от ця територія, де коледж вони зробили, охоронялась військовими. От жоден об'єкт у Старобільську не охоронявся, наприклад, школи чи є аграрний та медичний технікум, ніде охорони озброєної не було, а тут стояла озброєна військова охорона і вже давно. Тобто це ознака того, що це став такий напіввійськовий об'єкт".
Факти щодо списку 21 людини, яких окупанти назвали загиблими у Старобільську
Ані Курило, ані Літвінова не піддають сумніву факт, що у п’ятиповерховій будівлі, у гуртожитку, загинули юнки та юнаки, які були студентами створеного окупантами закладу. Про це написала також "Реальна Газета".
23 травня ватажок терористичного угруповання “ЛНР” оприлюднив список з іменами 21 людини (на той момент 10 з них називали загиблими, згодом повідомили, що загинули всі): 18 юнок і 3 юнаків віком від 18 до 23 років.
Список, що опублікував ватажок угруповання «ЛНР» Пасічник. Скріншот з Telegram-каналу ватажка угруповання «ЛНР»
Суспільному вдалося знайти сторінки чотирьох юнок з цього списку. Вони вели їх у забороненій в Україні соцмережі "ВКонтакті", публікували фото, деякі, зокрема, і з гуртожитку коледжу. Зазначимо, що ці імена збігаються із тими, які опублікувала "Реальна Газета".
В одному з пабліків знайома родини написала, що знає особисто Олександру Ковпак, чиє ім’я було у списку. Команді Суспільного вдалося зв’язатися із жінкою, вона анонімно розповіла, що Олександра родом з села Євсуг (це Старобільський район), батько помер, тож виховувала її матір. На сторінці рідної сестри матері — опубліковані прощальне відео із фотографіями й співчутливі коментарі. На сторінці самої Олександри Ковпак пишуть коментарі зі співчуттями та словами прощання.
У списку є також імена трьох юнаків. Начальниця МВА Яна Літвінова розказала Суспільне Донбас, що має інформацію про загиблого студента.
"Загиблі студенти вони дійсно були. Станом на зараз в мене інформація про хлопця, якого поховали, з числа загиблих студентів, який є мешканцем громади. Він приїхав з села в місто, щоб навчатися", — сказала Літвінова.
Керівниця МВА Літвінова наголошує: дані, що надходять на підконтрольну українському уряду територію України з окупації, як і ті, що мають люди, що в самому окупованому місті, перевіряти вкрай складно.
"Ми повинні дуже обережно ставитися до будь-яких категоричних висновків. В умовах окупації доступ до об’єктивної інформації обмежений, тому достеменно встановити всі обставини подій можуть лише ті структури, які володіють даними та можливостями для перевірки. Навіть у своїй квартирі ми не знаємо, чи є зброя у сусідів за стінкою. І це привід для маніпуляції зі сторони окупаційної влади, бо насправді туди на територію ніхто у всі приміщення не міг потрапити. В одному з закладів дітей відпустили на дистанційну форму навчання, а в іншому закладі, це саме педагогічне училище, студенти проживали дійсно в гуртожитку. Що по факту знаходилося в тих приміщеннях, де діти були на дистанційній формі навчання, точно ніхто достеменно сказати не може. Бо місцеві навіть при бажанні говорити про трагедію, не ризикнуть говорити про наявність будь-яких військових на території міста. Бо якщо вони про це скажуть, то їм там не жити".
Голова вченої ради та колишній ректор українського вишу нагадує: відповідальність за студентів лежить на керівництві, хай і окупаційного, але закладу, що всі ці роки працював, толеруючи близькість російських військових:
"Якщо туди селили військових, то приберіть звідти навчальний процес і дітей приберіть. Ви ж повинні розуміти, що йде війна і що по військових може у будь-який момент прилетіти. Тобто відповідальність адміністрації, відповідальність батьків, я не знімаю. Звісно, їх про це не питали. Але діти загинули. Це — українці, які там в силу різних причин залишилися, від яких не залежало — залишатись чи не залишатись".
Що відомо про Старобільськ Луганської області
Старобільськ Луганської області — місто, яке армія РФ окупувало на початку повномасштабного вторгнення. Воно за приблизно 100 км від кордону з РФ. Наразі, за даними мапи DeepState, населений пункт за 100 км від фронту.
Про те, як місто зустріло російських окупантів, — читайте у нашому матеріалі до роковин вторгнення у 2023 році.
