«Хідан» до того, як піти у війську, був татуювальником. Фото надав «Хідан»
У свій 22-й день народження вирішив змінити цивільний одяг на однострій. Прийшов до рекрутингового центру, підписав контракт і вирушив на вишкіл.
"Вивантажилоися – і все розпочалося з пострілів повітря. Підбіг інструктор. Це був Назарій Гринцевич. Він був одним із інструкторів на моєму курсі", — згадує азовець.
Опанувавши фах кулеметника, "Хідан" потрапив на Запорізький напрямок. Потім майже рік тримали оборону Серебрянського лісу на Донеччині.
Боєць бригади «Азов» на псевдо «Хідан». Суспільне Донбас
"Серйозне бойове хрещення — це був Кремінський напрямок, Серебрянське лісництво. Там провалювалася лінія фронту, і заходили ми там екстренно. Ліс виглядав сумно. Насамперед через те, що ти усвідомлюєш, що — це заповідна територія. Там від дерев позалишалися одні там штурпаки", — розповідає "Хідан".
Під час боїв Хідан дістав поранення. Після лікування – перейшов до Хорунжої служби "Азова". Каже: це особливий підрозділ.
"Зброя буде ефективна в руках людини, якщо в неї холодний виважений розум, розуміння ситуації і загалом розуміння того, так що відбувається в нашій країні. Можливо, звучить дивно, що в армії приїжджають до дорослих дядьків, розповідають їм лекції про історію. На жаль, дуже багато прогалин було, намагаємось якось це компенсувати".
Найчастіше, каже "Хідан", бійці просять розвінчати російські міфи про історію України ХХ століття.
"Найбільш популярним, напевно, є період визвольних змагань. Тобто це період 1917-21 років, що насправді для мене не дивно, тому що надзвичайно багато аналогій, тобто із тим, що відбувається зараз".
Боєць бригади «Азов» на псевдо «Хідан» на акції у підтримку полонених. Фото надав «Хідан»
Ще одна частина його завдань у Хорунжій службі підтримка родин бійців, особливо тих — які перебувають у полоні або загинули.
"Ми постійно підтримуємо ці сім'ї, ми постійно беремо участь наскільки, наскільки можемо, так, всіх заходах, які пов'язані із пам'ятуванням цих хлопців. Найважче, напевно, саме прощатися із бійцями, тому що Хорунжа служба, вона в тому числі і займається прощаннями з нашими бійцями, вшануваннями".
"Хіддан" сам стикався із загибеллю побратимів, тож має думку щодо того, яким має бути вшанування загиблих.
"Вшанування повинно бути ненав'язливим. Якщо ми будемо ліпити із цих людей безликих героїв, як це робили в Радянському Союзі, зрозуміло, що не такий підхід нам потрібен. Нам підхід потрібний підхід, – аби суспільство, так, аби люди в своїх громадах, там в своєму селі або в місті, вони просто знали героїв".
Боєць бригади «Азов» на псевдо «Хідан». Суспільне Донбас
"Хіддан" згадує загиблого побратима на псевдо "Укроп". Молодий боєць, родом з Тернопільщини, говорить, мав хист до всього, чим захоплювався.
"Все він робив найкраще. Він з самого початку хотів бути снайпером. Примудрився освоїти і зібрати собі хороший приціл. "Кошмарив" окупантів на наших позиція. І вони всерйоз думали, що там снайпер орудує професійний. Тому і з російської сторони з'явився снайпер і, власне, в такій дуелі, по суті, друг "Укроп" і загинув. Для мене це був дуже такий болючий досвід. І я лишав свої спогади в книгу про побратимів".
На фронті доводилося тримати в руках не лише кулемет, говорить, а й тату-машинку.
"Бив тату на полігоні – десь там в умовах там палатки. Бив тату практично на нулі, безпосередньо там на позиції, до підарів було близько там метрів 200, в тому числі там – бив тату. Мені дуже хотілося бути першою людиною, яка набила тату в Серебрянському лісництві. От, а зараз зізнаюсь, я облишив цю діяльність і, скажімо так, прийняв для себе певне рішення, що – до перемоги я цього робити не хочу".
Боєць бригади «Азов» на псевдо «Хідан». Фото надав «Хідан»
Після перемоги боєць також планує нанести на власне тіло символ бригади — "Ідею Нації".
"Незважаючи на те, що я вже більш ніж три роки, в лавах "Азову", у мене досі немає внутрішнього відчуття, що я заслужив мати десь на собі «ідею нації». І уже, коли я буду певен, буду відчувати це всередині, що так, от я її заслужив, тоді в мене вона з'явиться на тілі".
Після перемоги та закінчення війни чоловік мріє повернутися до татуювання та відкрити власну студію.
