Алекс — взяв в полон двох росіян під час першого бойового виходу. Суспільне Донбас
"Була дуже тяжка ситуація: постійні обстріли, FPV і “Мавіки”. Небо було постійно “брудне”. Нас довезли до пункту, а далі ми пішли пішки. Йшли приблизно 12–13 кілометрів, майже три доби", — розповідає військовослужбовець 155-ї окремої механізованої бригади "Алекс".
З неба групу супроводжувала розвідка, а на землі бійці постійно змінювали укриття.
"Ми знаходили укриття завдяки провідникам і там зупинялися — або на ночівлю, або просто перечекати обстріли. В одному місці було дуже важко перебувати: постійно були скиди або артобстріли. Нас дуже швидко знаходили", — говорить він.
Під час переходу один із побратимів пішов до ставка по воду, згадує "Алекс". А за кілька хвилин каже: почув постріли.
"Я вже зрозумів, що щось не так, що десь близько може бути ворог. Побачив напарника — він уже був поранений. Видно було, як кров тече з руки. Я затягнув його в бліндаж, надав першу медичну допомогу", — розповідає боєць.
Військовий на псевдо «Алекс». Суспільне Донбас/Анастасія Галасюк
Через деякий час, каже, почув ззовні розмови, говорили — російською.
"Думаю: тут у нас “гості”. І вони заходять — одразу, ні на що не звертають уваги, як до себе додому. Сіли біля стіни, автомати поставили. Я питаю: “А ви звідки?” Вони відповідають: 144-та. Я думаю: у нас такого точно немає. Вони питають: “А ви звідки?” Я кажу: “Я з Харкова”. І така хвилина мовчання…", — розповідає військовий.
У цей момент, каже, знову почали лунати розмови — тепер хтось говорив українською. "Алекс" розповідає: залишався насторожі, бо знав, що російські солдати можуть маскуватися. Пораненого побратима, за його словами, сховав, а російським військовим наказав сісти на автомати.
"Коли хлопці зайшли вони зв'язалися зі своїми, а я зі своїми . Передали — хто, що — все підтвердилось, що свої. Потім попросив у них скотч. Вони питають: “Навіщо?” Я кажу: “Гостей приймати треба”. Ну і змотав тих", — говорить "Алекс".
За його словами, росіяни були з різних підрозділів, один із них — поранений. Вони розповіли, що їх “гнали вперед” по рації — так і вийшли на українські позиції.
"Їхні “пташки” бачили і нас, і їх. І все одно продовжували обстріли. Я їм кажу: “Бачите, яка до вас повага? Вас ведуть і обстрілюють і вас, і нас”, — розповідає боєць.
Російський полонені, яких захопив «Алекс». Кадр з відео 155 бригади
Із цієї позиції група виходила ще близько трьох діб. "Алекс" згадує: спав годину-півтори, постійно пильнував полонених, підтримував зв'язок з командуванням.
"Я не спав. Мій напарник спав, бо йому було погано після поранення. Я кожні пів години повідомляв, що все нормально. І сказав їм: за нами стежать. Якщо щось піде не так — за вами прилетить FPV. І вони поводилися чемно", — згадує він.
Військовий не приховує: постійно був у напрузі, розслабитися зміг — лише коли дістався побратимів. Тоді, каже, першим чином випив кави і відіспався.
"Це був дуже радісний момент. Відчуття страху там не покидає. Чим ближче до наших, тим спокійніше. Відразу зателефонував дружині. Найбільше хотів побачити дружину. Це була моя мрія", — каже він.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
