Зоя Яківна у своєму саду. Суспільне Донбас/Олександр Буряк“У мене все росте. Оці мої груші вічні. Їм років, мабуть, 60. Від бабусі залишилися”, — розповідає жінка.
Виноградом жінка займається вже півтора десятка років. Починали цю справу разом із чоловіком. Нині має з чотири десятки кущів. Каже, рослини потребують постійного догляду.
Зоя Яківна вирощує виноград . Суспільне Донбас
“Його треба удобрювати, його треба поливати, його треба вчасно обприскати, щоб хвороб не було”, — каже Зоя Яківна.
Серед десятків кущів є різні сорти винограду. Урожай жінка фотографує та зберігає світлини в телефоні.
Пані Зоя показує свій виноград. Суспільне Донбас
“Юліан або Преображеніє, я плутаю, вони подібні. ”, — показує вона фото.
Окрім винограду, господиня вирощує овочі та тримає теплицю. Восени робить запаси на зиму.
Тепліця Зої Яківни. Суспільне Донбас
“Все, що в городі, все потім у погребі. Сік, варення. Соління, консервація, томатний сік. І кетчуп тут є, і синенькі”, — розповідає Зоя.
Погріб під час активних бойових дій у 2022 році він став укриттям для родини.
“Зараз не ховаюсь, а тоді ще в 2022 році тут одне ліжко стояло, тут друге, посередині було вільно. І ми тут ховалися”, — згадує Зоя Яківна.
Чоловік Зої помер, один з її синів воює, донька з онуками евакуювались. Не дає нудьгувати кішка Луна.
Луна — кішка пані Зої. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
"Бахи безкінечні. Хоч, слава Богу, мене це оминає, але люди страждають усе одно. У нас ось скільки загиблих. Двоє, їхня жінка і свекор, теж жінка молода. За що тільки — незрозуміло", — говорить Зоя.
“Мені треба себе зайняти, щоб цю ситуацію якось прикрасити чи заспокоїтися. Бо як займаюся городом, мені тоді легше. Я тоді не думаю”.
Їй, каже, на евакуацію поки наважитись важко. Не готова кинути будинок, який шість років поступово будували разом з чоловіком. Тут усе їй сповнене спогадів. Наприклад, ялинка на подвір’ї.
Ялинка пані Зої. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
“Ми її посадили, ще ми тут не жили. Казали: 10 сантиметрів за рік. Кажу: “Та я не доживу, поки вона виросте”. Ну виросла. Ми знаєте, як будувалися? Одну кімнату зробили. Добре. Наступну. Куди їхати? За що? Пенсія в мене шість тисяч. Можу я зняти квартиру там? І жити ж треба. Не знаю, як ото все кинути. Мені подобається моя хата”, — говорить Зоя Яківна.
За даними старости Ясногірки Миколи Гребенюка, у селищі нині залишаються понад 4200 жителів.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
