Ірина зі своєю коровою. Суспільне Донбас/Ольга Мілашич
Після повернення, розповідає жінка, почали відновлювати і будинок, і господарство.
“Оце два ще вікна не вставили — привезли, але ще не поставили. А так увесь паркан був побитий. Добре, що організація привезла нам пелетиСпресовані гранули, яке використовують для печей, аби опалювати будинки, то хоч ними топили. А дров ніде взяти — там усе заміновано, до лісу ніяк не добратися”, — розповідає Ірина.
Каже: через обстріли стало важче займатися господарством.
“Торік соняшник так і не прибрали. Солярка подорожчала. А ще — прильоти, дрони постійно, день у день. Як працювати?” — говорить жінка.
Зараз Ірина тримає трьох корів. Молоко, сир та сметану возить продавати до Слов’янська.
“Приїхали сьогодні з ринку — треба швидко ще поратися біля корів. Я звикла до цього. У Чернігові, коли була, сумувала за селом, плакала. Хай як, день у день прильоти, а звідси я вже не виїду”, — говорить жінка.
Корівка в селі Іванівка. Суспільне Донбас/Ольга Мілашич
Ірина каже: життя без худоби не уявляє.
“Прогуділо. Вони вуха насторожують. Навіть собаки насторожуються, як гуде. Наш рябий собака вже чує — і тікає в погріб”, — говорить жінка.
Одна з корівок пані Ірини. Суспільне Донбас/Ольга Мілашич“Стреси дуже сильні. Під бомбами, здається, не так було страшно, як зараз під дронами. Буде перемога. Думаємо — буде перемога. Мені сон снився: як яблуні зацвітуть, значить усе буде добре”, — говорить Ірина.
Ірина — одна з п’ятнадцяти жителів Іванівки. Село зазнавало руйнувань у 2022, 2024 та 2025 роках. Наразі, за даними мапи аналітичного проєкту DeepState, фронт звідси — приблизно за 30 кілометрів.
