Васильович з побратимом ремонтує техніку. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
"Форсунки багато летять, підшипники. Дороги самі знаєте, які тут дороги і які умови експлуатації”, — розповів військовослужбовець 30 ОМБр Сергій Андрущенко.
“Я роблю те, що, як говориться, вмію, можу, і думаю, що виконую свої обов’язки".
За словами Сергія, сучасна техніка стала значно складнішою через велику кількість електроніки, тож новому доводиться вчитися самостійно.
“Зараз чим більш сучасна техніка, тим вона складніша, бо багато електроніки, і більше з електроніки треба розбиратися. Мене з молодості ж не вчили комп’ютерами займатися, вже сам себе вивчив. Практика, інтернет. Читаю, буває, ночами”, — каже Сергій.
Під час АТО чоловік служив під Маріуполем та Волновахою. Півтора року був танкістом — механіком-водієм. Каже, працював на схожому танку.
Сергій Андрущенко на псевдо «Васильович». Суспільне Донбас
“Цей, здається, 43 тонни, а “Булат” — 45. Трошки важчий”, — розповідає Сергій, показуючи бойову машину.
Свого часу, згадує чоловік, часто самостійно виконував складні роботи з ремонту техніки.
“Моє діло було — механік-водій, ходова, двигун. Оце була моя робота”, — говорить військовослужбовець.
У цивільному житті Сергій усе життя ремонтував техніку та мав власну майстерню на Черкащині. Але 24 лютого 2022 року, каже, не відкрив гараж, а поїхав до військкомату.
“Рано був обстріл у нас, по аеродрому там. І все, я поїхав у військкомат і на другий день поїхав (служити — ред.). Вдома знають мій характер. Я сказав: так і буде. Так само і це — хто вдома хотів, щоб я зараз не пішов, але я сказав, що піду, — я пішов”, — згадує Сергій Андрущенко.
Повномасштабне вторгнення Васильович зустрів на найгарячіших напрямках: Бахмут, Сіверськодонецьк, Лисичанськ. За десять днів до свого 60-річчя дістав поранення.
Сергій Андрущенко. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
“Це в Лисичанську було, попали під обстріл. На виїзді з скляного заводу попали під обстріл, получили осколкове поранення. 31 травня поранення, а 10-го вже мені 60 років сповнилось. Поїхав на “відпочинок” та й всьо”, — розповів військовослужбовець.
Після повернення до війська Сергій став найстаршим у своєму підрозділі. Каже: головне для нього — бути поруч зі своїми побратимами.
“Мені головне, що я повернувся до своїх хлопців, служу, працюю, а які привілеї — я не цікавлюся навіть цим. Ще послужим, попрацюєм. Вже як не зможем, то скажем, що не можемо”, — говорить Сергій.
Удома на нього чекає родина: дружина, дві доньки та восьмеро онуків. Син Сергія — Саша — також у війську.
“Він сам пішов, добровільно. З 2022-го року він у війську воює. Він в артилерії, в основному на Харківському напрямку. Я ним пишаюсь”, — каже Сергій Андрущенко.
Після перемоги Васильович сподівається повернутися додому й знову ремонтувати цивільні авто.
