Керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков, Донецька область, 24 жовтня 2023 рік. AP
5 серпня на Донеччині загинув Олексій Юков. Він був засновником загону «Плацдарм», який розшукував тіла загиблих на війні та повертав їх рідним. Олексієві було 40 років, і з 13 років він, як розказував, займався цією місією — спочатку шукав рештки бійців часів Другої світової, а 2014 року — вбитих під час російсько-української війни.
Як загинув Олексій Юков
Сьогодні, 5 серпня на Донеччині автомобіль, у якому їхав Юков підірвалася на міні у Лиманській громаді, йдеться на сторінці начальника Слов’янської міської військової адміністрації Вадима Ляха.
«Сьогодні загинув керівник пошукової групи «Плацдарм» Олексій Юков. Машина, на якій він повертався із завдання, в Лиманській громаді підірвалася на міні«, — повідомив Лях.
Що відомо про Олексія Юкова та його пошуковий загін
Юков був родом зі Слов’янська. Він загинув за місяць до свого 41-го дня народження. Народився 9 вересня 1985 року. Жив і вчився у Слов’янську. Його згадують, як спортсмена та громадського активіста.
Сам Юков розповідав, що був тренером з таїландського боксу, захоплювався історією. Пошуки загиблих він називав справою життя. З 2014 року він брав участь у місіях з повернення тіл, бував у «сірій зоні», їздив на окуповані території. Зокрема, і повертав тіла полеглих у боях під Іловайськом у 2014 році.
У 2024 році президент нагородив його «Золотим серцем».
Керівник пошукового загону АДВІС «Плацдарм» Олексій Юков, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас «Для мене це справа честі — повертати душі, які були втрачені на цих проклятих війнах». Олексій Юков
«Моя справа життя почалась ще з 13 років. Коли я був ще дитиною, я побачив перше поле бою періоду Другої світової війни, коли велика кількість кісткових решток, як радянських воїнів, так і німецьких солдатів, лежала просто на поверхні, розмародерена людьми. І про яку людяність можна говорити, коли у ХХ столітті просто посеред лісу, валяються рештки людей, валяються елементи та фрагменти озброєння, і всі роблять вигляд, що це нормально», — казав в інтерв’ю Суспільне Донбас Олексій.
У подальшому Юков був у місії «Чорний тюльпан», а згодом заснував і керував пошуковим загоном «Плацдарм». Він із колегами забирав з місць боїв тіла полеглих — цивільних, військових, зокрема, і російських.
«Ми хочемо залишатися людьми й ми залишаємось, незалежно від ситуації й незалежно від того, що нас вбивають. Ось такі ми українці. Ми не будемо ділити мертвих на свій- чужий — ніколи. Ми якщо заходимо в посадку від першого до останнього дерева, ми забираємо всі тіла. Навіть якщо ми знаємо, що там в кінці тільки наш, ми не побіжимо забирати тільки нашого ми заберемо усіх», — казав Юков.
Пошукова група працювала на деокупованих локаціях, відправлялася до лінії бойового зіткнення, шукала тіла під загрозою обстрілів, вибухів мін.
«Це дуже небезпечно: багато мін, тіла бувають заміновані, мінні пастки і підриваються на них. У нас також загинув хлопець, який був з нами. Йому був лише 21 рік, а він так багато зробив, щоб повернути наших загиблих», — розповідав Олексій.
Ідентифікацію останків, що знаходив Юков та його група, проводила українська влада. Проте перед тим, вивезши рештки, кістки, частини тіл, вони особисто описували знайдене.
«Рештки наших хлопців, які загинули захищаючи Україну, дуже подріблені. Велика кількість ушкоджень від вибухо-мінних травм, тому що були штурми та під час артилерійських обстрілів люди гинули, підходячи до позицій», — описував свою роботу Юков після однієї з місій.
Пошуковці ідентифікують загиблих, яких вивезли з фронту. Суспільне Донбас/Артем Степанов
Яким згадують Олексія Юкова
Віра Шелест, донеччанка, згадує зустріч з Олексієм: «Ми познайомилися в 2014 році, коли мене як журналістку запросили написати про перепоховання військових ДСВ у нас на Ясногірці. Тоді я вперше почула про пошукову групу «Плацдарм». Мене ще тоді вразило, що молода людина, котрій немає і 30 років, переймається долею людей, що загинули 70 років тому. Льош, ти так багато зробив для родин наших захисників, повертаючи тіла їхніх рідних додому, а їхнім серцям — спокій і певність. Ти прожив і відчув за свої ще молоді роки більше, ніж десятки мертвих і байдужих душею».
Начальник Слов’янської МВА Вадим Лях: «На Донеччині, мабуть, немає людини, яка б не чула про Олексія. Пошуковець, спортсмен, громадський активіст, патріот свого міста і України. За його плечима — сотні загиблих бійців Другої світової та сучасної російсько-української війни, яких він повернув з поля бою у рідну землю».
Керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков, працює зі своєю командою над ідентифікацією російських солдатів, чиї останки були знайдені в зоні Бахмутських боїв, у Слов’янську, Донецька область, 29 червня 2024 року. Getty Images
Військовослужбовець Сергій Гнезділов написав: «Більшу частину свого життя він повертав загиблим імена, жив в Словʼянську. Його імʼя — це про Український Донбас та повагу до кожного загиблого, якого він повернув рідним».
Журналіст, кореспондент Радіо Свобода Сергій Горбатенко написав: «Ми все говорили напівжартома, і в нашу крайню зустріч нещодавно теж: «Та нічого, Льоша нас знайде!». А ти все не хотів чути тих наших слів. Тепер все. На цьому світі».
Журналіст, кореспондент Радіо Свобода Мар’ян Кушнір написав: «Україна втратила людину. Героя. Неймовірної сили… Це біль, це шалена втрата для всіх нас. Для всіх, хто його знав і ні. Хто чув про нього і ні. Це втрата для мертвих і живих. Ця клята війна забрала і його. Я дивився на нього і не вірив, що він може колись загинути. А він пішов. Сьогодні росія вбила ще одного героя, який повертав тіла загиблих воїнів на полі бою! Ми всі йому винні…».
Оксана Ільїна зі Слов’янська написала: «Сьогодні осиротіли не тільки живі, сьогодні осиротіли мертві. Я думала, цей чоловік десь завжди між життям та смертю, я думала, що в нього свої розрахунки з Богом, я думала, що , якщо в тебе така місія, янголи обовʼязково тебе збережуть».
Керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков, Донецька область. Суспільне Донбас/Артем Степанов
«Тут людське життя не коштує нічого». Останній пост Олексія Юкова про війну та пошук загиблих
Юков багато розмірковував про війну, багато давав інтерв’ю, спілкувався про свою роботу. Показував її без цензури: в якому стані їм вдається забрати з поля бою загиблих.
Керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков, працює зі своєю командою над ідентифікацією російських солдатів, чиї останки були знайдені в зоні Бахмутських боїв, у Слов’янську, Донецька область, 29 червня 2024 року. Getty Images
Його останній пост на сторінці у Facebook від 3 серпня. За два дні до смерті він запостив відео ще однієї пошукової операції та розмірковував про свою місію та війну:
«Коли мене питають, як ви бачите війну? Для мене, це не героїзм і паради… […] Це зло в усіх його проявах. Про війну можна сказати багато, а наслідки завжди ті самі. Війна не враховує правил, які створює людство, бо людство, само створює війну.
Розділяючи та знищуючи не тільки собі подібних , а й усе навколо. Прикриваючись творцем чи ідеями, якими замінює здоровий глузд, знищуючи людей: то за національною ознакою, то за релігійною складовою. А іноді усе вкупі… Тому я, як пошуковець, бачу війну в усіх проявах, стикаючись як з причинами, так і з наслідками.
Тут людське життя не коштує нічого. Тут все не як в кіно. Між двох світів збираємо тіла і душі, щоб повернути їх з війни. І ті хто доторкнувся до війни, залишається з нею і в ній, бо вона вже не відпускає нікого. Пошук триває, допоки ми з вами боремось за них, в них є шанс на повернення!»
Керівник пошукового загону «Плацдарм» Олексій Юков, Донецька область. Getty Images
