Володимир біля бетонних труб, в яких родина ховалася від російських дронів. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Чоловік каже: укриттям для них стала бетонна труба неподалік ставка.
«Ось оця труба — була нашим бомбосховищем. Тут я, жінка, троє внуків. Поруч сусіди. Матраци у нас тут були», — показує укриття Володимир.
Труба в якій ховався Володимир з родиною та сусідами. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Додає: син із онуками вже виїхали. Тепер до евакуації готуються і Володимир із дружиною.
«Село було дуже добре, велике село. Робота була. Залишилось — нічого», — каже Володимир.
Степанівка на Донеччині. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
До пенсії Володимир працював шахтарем. Чоловік каже: найважче залишати дім, у якому майже все зробив власноруч.
«Це ручна робота. Усе клепалося, гнулося, вигиналося. Виноград робив я сам, ворота ми купляли», — розповідає він.
Паркан, що біля нього стоїть дружина Володомира, чоловік прикращав листям винограда власноруч. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Доводиться залишати і майже весь урожай, каже чоловік.
Володимир змушений покинути врожай в Степанівці. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
«Вирощував своїми руками. А тепер все кидаю. Помідори, квіти, огірки. Трошки картоплі накопали, а то все кидаю. Двадцять соток картоплі кидаю не копану. А врожай у цьому році — тонни три, мабуть, накопав би», — говорить Володимир.
Родина тримала і пасіку. П’ятнадцять вуликів залишаться у Степанівці.
Зупинка в Степанівці. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
«Ось бджілки мої. Мед качав, на базар возив. Копійка якась була. А тепер все», — каже Володимир.
Чи вдасться відновити господарство після евакуації, чоловік не знає.
«Та 65 років, вже важкувато починати з нуля», — говорить чоловік.
Залишає, каже Володимир, і 18 тонн вугілля, яким запасався на зиму. Кинути доведеться і мотоцикл з машиною.
«Цю машину я брав з металолому. Два роки я її збирав по запчастинах. Сам, я в цьому спеціаліст, зварювальник, все зробив, колеса купив. Все мені з міста возила, дрова возила, господарська машина була. Новий мотор поставив», — розповідає Володимир.
Більше, каже чоловік, вивезти із собою не зможе.
«Он причепик завантажу, два велосипеда, шість мішків картоплі і більше в мене нічого не влазить», — говорить Володимир.
Володимир з дружиною Галиною. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Родина вже продала худобу, яку тримала роками.
«Тепер нема нічого. Жалко, плачу. Жили-жили і нажили. Діти виїхали, а ми тут ще кочуємо. Нічого не знаємо. Ми ще не знаємо, куди — в невідомість. Куди їхати, що шукати — не знаємо», — каже дружина Володимира Галина.
За даними старости Валерія Давиденка, із семисот жителів Степанівки виїхали більше половини.
