Український прапор, який Алевтина Швецова вивезла з заблокованого російськими окупантами Маріуполя у березні 2022 року. Суспільне Донбас
Під час облоги Маріуполя Алевтина Швецова знайшла український прапор у шухляді підвалу магазину, де ховалася разом з родиною. Вона поклала його у «тривожну валізку» й винесла з міста, пройшовши разом з ним понад 17 російських блокпостів. У заблокованому російськими окупантами Маріуполі її родина провела 21 день. Зараз Алевтина живе та працює у Львові, щотижня виходить на акції в підтримку полонених та безвісти зниклих. А стяг, який вона вивезла з Маріуполя став родинною реліквією та памʼяттю про місто. Поруч з ним з’явилися інші прапори, що нагадують про загиблих оборонців Маріуполя та тих, хто досі перебуває у російському полоні.
Історія про випадково знайдений та врятований від окупації синьо-жовтий стяг — до Дня Державного прапора.
Маріуполька Алевтина Швецова. Суспільне Донбас
Випадкова знахідка
У Маріуполі Алевтина Швецова жила у знаменитому будинку з годинником, який розташований неподалік Маріупольського драматичного театру. Після початку повномасштабного вторгнення кілька тижнів жінка разом з родиною рятувались від російських обстрілів у підвалі магазину, який був розташований у їхньому будинку. Там у підвалі вони спали на металевих полицях, же до того розкладали товар.
«Коли ми туди потрапили, це було десь 9 чи 10 березня, ми шукали батарейки для ліхтариків. І коли я відкрила одну з шухляд, я побачила знайомі теплі кольори — це був синьо-жовтий прапор, який я абсолютно на автоматі сховала у свою «тривожну валізку». український прапор. Скоріш за все, його вивішували на державні свята на дверях магазину. Якось на абсолютному автоматі я схопила його і поклала в валізку, яка була завжди зі мною», — згадує Алевтина.
16 березня російські окупанти вдарили авіабомбою по Драматичному театру. Як згадує Алевтина, в той самий час ще одна російська бомба впала і у подвірʼя їхнього будинку.
«Коли авіабомба вдарила в місце, де люди готували їжу в нашому подвірʼї. Ми прийняли рішення виходити пішки з Маріуполя. Його ми ухвалили за лічені хвилини. Рішення рятуватися було так швидко прийнято, що я схопила цю сумку, і потім вже зрозуміла, що там є прапор», — згадує вона.
Алевтина разом з родиною пішки дійшла з Маріуполя до селища Портівське. Там вони зустріли волонтерів, які вивезли їх разом з іншими людьми з окупованої території до Запоріжжя.
Алевтина Щвецова та її родина під час виходу з заблоуованого російськими окупантами Маріуполя, березень 2022 року. Алевтина Швецова/Instagram
«Ми проїхали 17 блокпостів російських окупантів, потім я вже збилась з рахунку. Для того, щоб їх пройти, треба було пройти допити, перевірки, чоловіків роздягали — шукали відбитки зброї. І всі ці блокпости разом зі мною пройшов український стяг, який від тоді є реліквією та артефактом нашої родини», — розказує Алевтина.
«Я не могла залишити український стяг в окупації»
Як розказує Алевтина, що лише згодом усвідомила те, що могло статися з нею та її родиною, якби російські окупанти під час обшуків знайшли цей прапор.
«Згадуючи ті події, я розумію на яку небезпеку я наражала і себе і свого маленького сина, родину, і певно весь автобус. Але це розуміння прийшло вже згодом. Я просто знала, що не можу вчинити інакше та залишити український стяг в окупації. І якщо ми вже з ним зустрілись, то я мушу ним опікуватись і рятувати від російських бомб»
Український прапор, який Алевтина Швецова вивезла з заблокованого російськими окупантами Маріуполя у березні 2022 року. Суспільне Донбас
Прапор на честь загиблого оборонця Маріуполя
Це не єдина реліквія у родині Алевтини. У 2023 році Алевтина разом з сином Глібом долучились до меморіального сходження на Говерлу на честь загиблого оборонця Маріуполя Героя України Олександра Гряника. Те сходження організував його батько Сергій Гряник, а Гліб став наймолодшим учасником.
Картина, яку намалював Сергій Гряник в памʼять про свого загиблого сина оборонця Маріуполя Героя України Олександра Гряника. Суспільне Донбас
«Сашко Гряник — один з оборонців Маріуполя, який вирішив летіти гелікоптером у заблоковане місто, розуміючи, що це може бути квиток в один кінець. Сашко Гряник загинув 8 травня на «Азовсталі». А за рік його батько вирішив вшанувати памʼять сина пройшовши вершини Карпат, на яких за життя побував Сашко. Наймолодшим учасником сходження став мій син, і саме йому Сергій подарував прапор з символікою бригади «Азов» та написом «Маріуполь 2022. І цей прапор також став важливим артефактом нашої родини», — розказує Алевтина.
На сьогодні Алевтина та її син разом з батьками Олександра Гряника побували й на інших вершинах Карпат.
«Це наш спільний спосіб памʼятати та особисто знайомитись з оборонцями міста, з тими хто віддав найдорожче за свободу та незалежність», — говорить жінка.
«Прапор Надії»
На думку Алевтини, у День Державного прапора варто згадати ще один важливий символ сьогодення — «Прапор Надії». Його можна побачити на акціях на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. Для неї це символ, який говорить про людей, які мають повернутися додому.
«Прапор Надії — це ініціатива Сергія ВолинськогоСергій «Волина» Волинський — командир 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, учасник оборони Маріуполя.. Це заклик памʼятати про тих, хто зараз перебуває у російських катівнях та буцигарнях, і як обійми серцем для тих родин, які чекають своїх рідних»
«Прапор Надії» у просторі «Mariupol Reborn» у Львові, серпень 2026. Суспільне Донбас
До акцій в підтримку захисників «Азовсталі» та військовополонених Алевтина Щвецова приєдналась ще у квітні 2022 року. Тоді рідні захисників Маріуполя виходили на вулиці, закликаючи світ допомогти гарнізону. Тому для Алевтини День Державного Прапора — не лише про державний символ, це також день, коли варто говорити про тих, хто досі не вдома.
«Коли ми виходимо на акції в підтримку полонених та безвісти зниклих, у нас питають: хто там у тебе? Ми відповідаємо: у мене там всі! Тому цей прапор надії говорить про трагедію Маріуполя, про проблеми з якими стикаються люди, які полишили свої домівки та нагадує про всіх, хто в полоні, і про тих, кого ми з нетерпінням чекаємо».
Плакати з акцій в підтримку полонених та зникли безвісти, Лвів, серпень 2026 року. Суспільне Донбас
