Виделка на руїнах зруйнованого ресторану Марії, Кпаматорськ, Донецька область, 12 серпня 2026 рік. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
«Я коли сюди приїхала, навіть не могла зрозуміти, де тут що знаходиться, де тут була кухня, де тут був зал. Зовсім незрозуміло, просто гора руїн. Нічого, вирва просто, та й усе.», — говорить Марія, ходячи серед руїн.
Марія серед руїн свого ресторану в Краматорську. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
Марія показує те, що залишилося від справи трьох поколінь її родини.
«Колись це був наш заклад. Збиралося дуже багато гостей у нас. Перший приліт був 31-го серпня — заклад у нас не дуже постраждав, а 4 серпня повністю зруйноване. Наш співробітник загинув під цими завалами. Кухар працював у нас, Артем. 37 років було хлопцю», — розповідає Марія.
Під час цього удару була поранена й мати Марії. У момент влучання вона була в авто — чекала на поліцію, аби задокументувати наслідки попереднього обстрілу.
«Це машина моєї матусі. Вона почула гул, почула звук, що летить, і лягла на переднє сидіння. І стався приліт. Вже після того хлопці з «Нової пошти», які тут поруч працювали, дістали її з машини. Стан важкий, у неї були вибухові травми живота, руки посічені. Зараз вже перевезли її до Дніпра, а далі — до Львова», — розповідає Марія.
Машина матері Марії після обстрілу Краматорська. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Гасити пожежу рятувальники змогли не одразу: російські війська продовжували атакувати район безпілотниками, розповідає Марія.
«Нас сюди не пустили, бо дрони одразу полетіли. Навіть рятувальники не одразу змогли загасити пожежу, бо було небезпечно», — розповідає вона.
Залишки ресторану після обстрілу. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Історія цього бізнесу почалася ще у 1990-х роках — його заснувала бабуся Марії Наталія. До роботи долучався і дідусь.
«І дідусь у мене, коли було багато людей, сидів картоплю чистив. Бабуся — вона не така була директорка, що сіла там у кабінеті й давай керувати, кому що робити. Ні, вона всі процеси мала контролювати: хто що зробив. «Так, ти не так — переробляй». Сама стане там, нумо щось робити», — згадує Марія.
Заклад продовжував працювати й під час повномасштабної війни. Коли ситуація загострилася, родина вирішила релокувати бізнес. Обладнання спакували, але російська бомба вдарила за день до виїзду.
«Ще ніхто не знає, як оцінять. Може, не оцінять. Це ж таке. Ще поліція повинна скласти акт, а потім уже це буде відомо», — говорить Марія.
Зараз родина готується до переїзду до Харкова. Марія переконана: сімейну справу вдасться відродити.
«Бізнес — знову, нічого страшного. Сили є, наснага якась є, тому далі будемо жити, далі будемо десь в іншому місці радувати наших людей», — говорить Марія.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
