Віктор Бумажніков, командир підрозділу наземних роботизованих комплексів 101-ї бригади охорони Генштабу ЗСУ. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Показуючи одну з машин, Віктор розповідає про "Ратель М"НРК "Ратель" — важкий наземний роботизований комплекс, який використовують для доставки на передову боєприпасів, пального, води та дронів. Має велику вантажопідйомність і запас ходу до 60 км, але через габарити залишається помітним і вразливим для ворожих атак., який бійці між собою називають "демоном". Цей наземний комплекс, каже він, підрозділ отримав близько пів місяця тому; однак машина вже встигла пройти п’ять-шість місій.
"760 кг – вага цього "хлопчика маленького". У нас керування – через Starlink. У наявності дві камери. Є основна і додаткова передня. Передню використовуємо для об'їзду якихось небезпечних ділянок і також для уникнення наїзду на мінування", — розповідає Віктор Бумажніков.
"Машинка громіздка, здорова, важка, з достатньо великим запасом ходу — 60 кілометрів. Плюсом є те, що ми за один раз можемо загрузити її дуже великим обсягом провізії, пального, боєкомплекту, але мінусом є те, що вона дуже помітна при русі".
На рахунку саме цієї машини, додає Віктор, — завезення великої кількості FPV-дронів для знищення російських військових.
Поряд із "Рателлю" працюють менші наземні платформи "Воля"НРК "Воля" — компактніша наземна роботизована платформа для логістики на фронті. Вона маневреніша й менш помітна, виконує десятки місій із доставлення провізії, боєкомплекту та дронів, однак має меншу вантажопідйомність, ніж важчі комплекси.. Одна з таких машин, говорить командир підрозділу, виконала вже понад 40 місій і загалом пройшла близько 600 кілометрів. Використовують її з жовтня.
Віктор Бумажніков поруч з НРК. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
"Це вже доудосконалений варіант тієї ж самої “Волі” — уже із заводським рішенням для кріплення Starlink, камер, бо ще це був саморобний варіант", — каже військовий.
Фактично наземний робот везе одразу цілий комплекс необхідного для піхоти.
"Найчастіше на них везеться не тільки провізія або дрони, а їде комплекс: і пальне, і боєкомплект", — розповідає командир підрозділу НРК.
Серед головних загроз для наземних роботизованих платформ військовий називає бездоріжжя, втрату сигналу та російські дрони.
"Відповідно, ураження в ті ж самі каністри з пальним — і вони підпалюють просто вже все, що є", — каже Віктор.
Після цього, додає він, військові оцінюють, чи є сенс витягувати пошкоджену платформу з позицій.
"І ми дивимося: чи є якийсь сенс забирати її. Ризикувати життям людини заради того, щоб забрати просто обгорілий шматок металу, — у цьому немає сенсу", — говорить військовий.
Вікторія Бумажніков. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Втім, є завдання, де ціна ризику зовсім інша. Найважчою місією для себе Віктор називає евакуацію пораненого чи загиблого побратима. Каже: коли робот везе пальне чи боєкомплект, це одна відповідальність, але коли доводиться вивозити полеглого військового — зовсім інша.
"Коли ти везеш те пальне, ти не переживаєш про те, що зараз є шанс перевернутися. А от коли ти вже вивозиш, скажімо так, побратима, то це трішки дає тобі на плечі більшу відповідальність. Як би це не звучало, але хочеться, щоб усі повернулися додому, як би там уже не сталося…", — розповідає командир підрозділу.
Віктор переконаний: у майбутньому більшість завдань на фронті мають виконувати саме роботи.
"Не можна якось оцінити життя людини. Людина є найціннішим, що є в цій державі, тому простіше втратити 100 таких машин, ніж одного бійця", — говорить військовий.
За його словами, незалежно від того, чи йдеться про повітряні чи наземні комплекси, війна вже змінюється.
"Війна перетвориться вже на ту саму війну роботів, про яку колись знімали “Термінатор”".
Удома, на Черкащині, на Віктора чекають дружина та син. Саме син, говорить військовий, і є його головною мотивацією залишатися у війську та продовжувати службу.
