Підгодовує тварин і пише вірші. Історія жительки прифронтової Ясногірки, що не хоче полишати дім

Людмила Сичанська — не планує виїжджати з Ясногірки. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Першу збірку, розповідає Людмила, видала власним коштом.

«Зробила спочатку 50 примірників, роздала військовим. І за кордоном є», — розповідає каже Людмила Синчанська.

«Про війну не хочу писати. Мені хочеться от вірити у краще. Що настануть часи, закінчиться війна, повернуться усі додому»

Людмила Синчанська — жителька прифронтової Ясногірки. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

У Ясногірці, повідомив Суспільне Донбас староста Микола Гребенюк, від початку повномасштабного вторгнення майже пів тисячі будівель пошкоджені російськими обстрілами. На подвір’я Людмили також прилітали уламки снарядів, розповідає жінка.

«Нещодавно я виходжу з хати, то з криші падає уламок. Трошки далі, кажуть, іще більший упав. Мабуть, КАБАбревіатура від — керована авіабомба. Бо страх, що творилося. У нас хата вся ходором ходила, і школа ходила. Прямо піднімалося все. Перелякалися», — згадує Людмила Синчанська.

Вдома у Людмили живуть пес Тайсон та кіт Гоша. На вулиці жінка підгодовує зо два десятка тварин.

«Я як іду, вони вибігають усі. Люди кажуть: прямо знають, коли ви їдете. Кажу, в них годинник є. Колись одна кішечка прибилася до двору, вона з кошенятами була, і я її стала підгодовувати. А тоді дивлюся: вона мені одного несе, другого, третього і четвертого. Думаю: «Боже, а що ж я буду робити?». А потім так звикла. Вранці виходиш, погладиш. От. І так вони в мене до сих пор і живуть», — розповідає Людмила.

Людмила зі своєю кішкою. Суспільне Донбас/Олександр Буряк

Оберіг родини — підкова, яку зберігають 45 років. Господарюють із чоловіком і на городі.

«Картопля, там кабачки, ось тут огірки. Чорнобривці, ну ще не розквітли», — показує город Людмила Синчанська.

Людмилі 66 років. Вона на пенсії, продовжує працювати кухарем та писати вірші.

«Хочеться кращої обстановки. А так стріляють, прилітає, кажуть: «Виїжджайте». Але не хочеться мені виїжджати. Хочеться бути дома. Бо я знаю, що краще, ніж дома нема ніде. І куди я подіну своїх котів, а собак? Щодня я молюся за всіх. За військових прошу, і за рідню прошу, за всіх. Вранці прокинувся, дякую, що ти живий», — каже Людмила Синчанська.

Читайте всі новини Донбасу в TelegramWhatsAppFacebookYouTubeTikTok, Instagram

Джерело

Репортер