Лідія — евакуйована з Дружківки. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
"Як у магазин ходила, я не могла нічого нести. А тут йшла, Бога просила, кажу: “Така ситуація, Господи, допоможи”. Що ви думаєте, дві сумки я з перепочинками несла, а там ще така гора була. По тій горі лізла, лізла, з перепочинками і все ж долізла. А дрони літають там, де ми жили. Літали прямо з отими… "люльки" висять, отак видно", — говорить евакуйована з Дружківки Лідія.
Під час евакуації, каже жінка, вони встигли забрати лише одну ковдру.
"Одне тільки встигли — ковдру верблюжу, яка нас врятувала. Якби її не було, то ми б позамерзали. А так ковдра подвійна, ми на одному ліжку, у кухоньку перебралися, коли ще там було хоч опалення трошки. Так і жили. У куртках спали, я в цих тапках, ще й прив’язувала, щоб з ніг не спадали", — згадує Лідія.
Після зимових холодів, згадує жінка, її стан здоров’я погіршився.
“От не стало ні води, ні газу, ні світла. І от за три місяці я стала людиною з інвалідністю. Лікарка діагностувала в мене остеохондроз. І цей остеохондроз треба було лікувати, треба було тепло. А тепла не було, ми жили при 10–12 градусах у квартирі. І так майже всю зиму, ледь не замерзли. Потім уже стали сильно бомбити й уже нам неможливо було там жити”, — розповідає вона.
Лідія каже, що не знає, куди їхати далі, адже рідних, які могли б прихистити, немає.
"У нас немає рідні. Син один, і той на війні", — говорить Лідія.
Із Дружківки виїхали також Олена із сином Сергієм. Разом із ними евакуювали й улюбленицю родини — собаку Куклу.
Сергій та Олена вивезли і свою собачку Куку. Суспільне Донбас/Юлія Підгола"Я не могла її залишити. Вона для мене дитинка, донечка. Її троє людей покинули, я не змогла", — говорить Олена.
Кукла — евакуйована собака. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
Жінка розповідає: не знає, куди саме їх везуть. Із собою родина взяла найнеобхідніше.
"Кудись, тільки б від цієї війни. Та все взяли: і зимовий одяг, і взуття, і памперси. Ну все, що можна. Яєчок десяточок взяла, курочки були, там тушкованки трохи зробила, щоб хоч на перший випадок з голоду не померти", — каже Олена.
Її син Сергій згадує: після російського обстрілу половина будинку була зруйнована.
“Ну, коли прилетіло, поруч із сусідом, будинок згорів ущент. А решта будинків — у кого вікна, у кого що. Нічого, ані світла, ані води, ані газу. Та хоч іди до річки воду пий. А що робити? На "буржуйці"компактна металева дров'яна піч для швидкого обігріву приміщень і приготування їжі. Вона працює на дровах, папері та деревних відходах. готували”, — розповідає Сергій про життя без комунікацій та те, як родина готувала їжу.
Ці родини з Дружківки вивезли волонтери благодійного фонду "Волонтери від Бога". За словами директора фонду Анатолія Годуна, екіпажі щодня по кілька разів виїжджають до міста.
Анатолія Годун — директор БФ «Волонтери від Бога». Суспільне Донбас/Юлія Підгола“Все побите, все горить, все в диму, все як завжди. Для українських волонтерів — це звичайні будні. Нічого не страшно. Кожен день два-п’ять разів туди заїжджаємо. Ну, це тільки Дружківка. Багато заявок, люди виїжджають”, — говорить Анатолій Годун.
Волонтер каже: людей не змушують евакуюватися, а показують їм реальну ситуацію та пояснюють, чому виїхати зараз безпечніше.
"Ми їх не вмовляємо, ми їм просто факти розказуємо, показуємо, тому що ми з перших днів війни працюємо. У нас дуже багато історій. Люди, коли кажуть: "Нам нема куди їхати, нам нема за що жити”. Ми їм кажемо, що безхатніх немає по Україні. Ти їздиш — ну, немає. Все буде добре. Краще виїхати зараз, у тебе є руки, ноги, ніж потім без рук, без ніг”, — говорить Анатолій Годун.
За даними начальника Донецької обласної військової адміністрації Вадима Філашкіна, у Дружківці залишаються близько чотирьох тисяч людей.
