Фото з особистого архіву Олексія Назаренка
Перше бойове хрещення
"Ми виїхали з Оріхова, по розваленій дорозі, ми заїздили на позиції, у нас було завдання висунутись до групи піхоти, вона мала вогневою підтримкою, бо через нас далі мали проходити інші колони для штурму. Виходить, ми пересаджувались в іншу автівку, коли почали їхати було все добре, а потім відкривається рампа і починається дурня — біжить хлопець, починає кричати, що треба підвезти БК ближче, і тут обстріл, хаос і ми не розуміємо, що відбувалось".
"З групи 12 людей — повернувся тільки один"
Після Запорізького напрямку, Олексій брав участь в бойових діях на Донеччині. Каже, саме там були найважчі штурми. В одному із таких штурмів біля Красногорівки з його групи, котра складалась з 12 осіб, з бойового завдання повернулася тільки одна людина.
"В середині жовтня ми поїхали в Донецьку область, за Авдіївкою. Були штурмові дії, відбити втрачені позиції. З групи 12 людей — повернувся тільки один. Мав бути захід трьох груп, проблема в тому, що наші не врахували моменти підходу, коли під'їжджала колона техніки ворожа, і коли висаджувалась третя група в автівці не працювали пушки, коли хлопці висаджувались — їх вбило".
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка
" Не вистачало води"
"Відсутність води, їжі — це такі моменти були. Я від'єднався від своєї групи, і я тоді був на краю, що може бути з хлопцями. Підвозка була далі від нашої позиції, доки вода і їжа переходила через всіх, нам залишалось мало, півтора літра на всіх. Це дійсно було важко".
"Дрони бережуть життя воїнів і ресурси"
"Це засіб економити життя людям і час, ресурси, це сприяє тому, що можна детальніше спланувати операцію. Люди можуть обрати напрямок руху, можна супроводжувати людей. Дрон коштує дешевше і він точний".
Про контрнаступ
"Те, що мало за кілька днів, не досяглось навіть за три місяці, а ресурсу було витрачено достатньо. Якщо ми проходили навчання в Німеччині та розрахунок був, що росіяни побояться Бредлі, але дрони збоку росіян кошмарив і нас, і нашу техніку, ось це не входило в планування, мені здається. Бували моменти, що 4-5 разів в одну і ту ж точку боролись. Доволі відсутній постаналіз".
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка
Про "М'ясні штурми"
"Перший наш наступ у Донецькій області закінчився плачевно, але я сумніваюсь, що був такий момент, щоб кинути людей, щоб вони всі вмерли й все, сумніваюсь. Є моменти, які ми не можемо врахувати, на місцях є проблемна публіка. Втрати 47-ї бригади для мене великі. Інші люди казали, що якщо порівнювати з іншими бригадами, то невеликі втрати. З мого складу, з кулеметного взводу перевели, або були поранення, механізована рота залишалась зі старого складу можна перерахувати на одній руці".
"Отримав поранення під час евакуації загиблих"
"Ми мали вийти на позицію, де загинули наші хлопці, підготувати тільки до евакуації, ми знайшли їх, відтягнулись на безпечну позицію, і в момент, коли ми тримали сектора, то прилетів осколок, потрапив мені в декілька сантиметрів від хребта, ще одного хлопця теж поранило. І ми вийшли на евакуацію".
Фото з особистого архіву Олексія Назаренка
"Цивільні по-іншому сприймають війну"
"Мені деякі знайомі розповідають про свої побутові проблеми, як ніби це кінець світу, мені дивно це слухати, тому що коли ти забираєш своїх побратимів по шматках, і намагаєшся сам не загинути, тому це інший контекст сприйняття реальності. Я пролежав 2 дні в ямі, бо треба було тримати позиції, але не виходити, бо дрони літали. І були моменти, коли я ходив по траншеї, а там були тіла, які висохли до кісток, а в момент обстрілу я падаю, розумію, що може бути зі мною те ж саме. Я одразу після цього їду на евакуацію, згадуючи це все, а до мене телефонує друг і розповідає, що хоче з'їхати з квартири, і куди повертатись жити, він 10 хвилин мені це договорив. Для мене це дико".
