Костянтин Бобрик: «В Луганську залишилися куми, які кажуть, що їм все одно, з ким жити». Фото: Ілона Шевченко/Суспільне
"Маріуполь розцвів, як квітка"
У Маріуполі у 2015 році я пішов до військкомату, щоб вирушити на війну. Там сказали: "Ви — машиніст. Ідіть і працюйте за своєю спеціальністю. Державі потрібні ще робочі руки". На пенсію я вийшов у 2017 році.
Маріуполь — дуже гарне місто. Ми прожили там з 2014 до 2022 року. Більшість людей у місті були за Україну, бо бачили зміни. Маріуполь розцвів, як квітка. До 2014 року ми з родиною під час відпустки їздили з Луганська туди на море відпочивати на два тижні. Це було таке сірувате, робоче місто. З 2014 до 2022 року, коли у місто вкладали гроші й Маріуполь став як обласний центр, то він перетворився на красеня. Була чистота, новобудови. Місто було не те що сірим, а кольоровим.
У 2022 мені було 60 з половиною років, вже був пенсіонером. Говорив дружині: "Піду воювати, якщо буде повномасштабна війна". У нас в сім'ї вже не обговорювалося це питання. Стягувалися війська і ми знали. Один товариш зателефонував мені. Кажу: "Перший дзвінок — і я йду до військкомату". А він мені: "Та у тебе ще діти, онуки є. Почекай". Відповідаю: "А як чекати? Якщо не підеш ти воювати, то хто захищатиме дітей та онуків?"
