Паркан, який розмалював Юрій. ФОТО: Суспільне Чернігів
Юрій переселенець з Добропілля. Йому 73 роки.
"Знаєте, як один живеш, то з однієї сторони: на одинці і тяжко, в з іншої – такий творчий порив. Війна почалась, мені було і до того це боляче, до сліз. Там у мене діти, в Росії і на Сході".
Юрій Бобух. ФОТО: Суспільне Чернігів
Близько 20 років прожив у Росії – здебільшого в Сибірі, мав там родину, після розпаду Радянського Союзу повернувся на Донеччину. У 67 років став переселенцем – купив хату на півночі Чернігівщини — в Араповичах.
"А тут приїхав — і ось тобі напали. Чим людей розрадити, щоб не так похмуро було, щоб в депресію не впадали. Ну ось і прийшло на думку розфарбовувати іграшки та паркан", — розповідає Юрій.
Старі іграшки, які розмалював Юрій. ФОТО: Суспільне Чернігів
Фарбувати у кольори українського прапора почав у 2022-му — після повномасштабного вторгнення. Тоді і з’явилось нове хобі – збирати і розмальовувати старі іграшки. Їх назбирав з півсотні. Деякі подарували, деякі купував з рук. Іграшки розвішує у дворі, на вулиці, в саду: всі розфарбовані синім і жовтим кольорами. На відміну від садів місцевих жителів, у саду чоловіка, окрім фруктових дерев, ростуть дуби, берези, сосни, ялинки. Окрім власного саду, соснами засадив закинуті сусідські городи.
Зупинка, яку розмалював Юрій. ФОТО: Суспільне Чернігів
Північ Чернігівщини обрав для переселення, бо тут йому сподобався клімат. В Араповичах сподобалось місце. Двір і сад чоловіка – над яром. Його глибина – два десятки метрів. Після повномасштабного вторгнення Юрій викупив ще один сусідній будинок. За цей будинок віддав 13 тисяч гривень, на себе не оформляв. Каже, хотів би, щоб тут жили переселенці.
"Цей дім, вмерла бабуся-сусідка, я й купив: в час війни для біженців, постраждалих". Якщо зробити косметичний ремонт, тут можна жити. Бачите — війна. У когось даху над головою нема, то ж хай, хто любить землю, працювати на ній, жити у своєму домі – на здоров’я".
