Знищена російська військова техніка в аеропорту Гостомеля, Київська область, 2022 рік. Фото: УНІАН
В Житомирі, розповідає Олександр, одразу пішов до військкомату. Ухвалив рішення боронити країну й молодший брат бійця.
"Мені протягом пів години зробили новий військовий квиток і моєму брату, і направили нас на службу в 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. На початку березня ми прибули в Донецьку область", — розповів боєць.
За час повномасштабного вторгнення боронили з побратимами Харківську та Донецьку області, і щоразу було складніше, додає військовослужбовець:
"На початку 2022 року вважав, що під Ізюмом важко. Потім потрапили в ліси біля Кремінної, теж виглядало так, що там важко. Але той напрямок, де зараз підрозділ виконує завдання, мені здається, що на цей момент — найважчий напрямок".
Олександр артилерист, підтримка бойових дій піхоти — одне з основних завдань артилерії. І саме піхотинці, додає боєць, мотивують та надихають:
"Хлопці тримають перший край і без піхоти необхідності в артилерії просто не було б. Знаходжу мотивацію в піхоті, тому що це люди трохи іншого складу, ніж ми, я вважаю. Адже тримати оборону в таких умовах, в яких тримають хлопці, — більше ніж героїчно".
Військові стріляють з артилерійської установки на напрямку Кремінна, Донеччина, 14 лютого 2024 року. Фото: Diego Herrera Carcedo/Anadolu/Getty Images
Воюють всією родиною
Від початку вторгнення воює і брат Олександра, він — у піхотних підрозділах. Згодом на службу пішла і молодша сестра.
"Думаю, натхнення з нашого прикладу прийшло до сестри. Вона служить в батальйоні "Айдар" бойовим медиком. Батьки всіх, хто боронить нашу Батьківщину, переживають, але це наш свідомий вибір. Нині такий час, що мусить хтось робити цю роботу", — вважає військовий.
Військовослужбовець ЗСУ Олександр, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас
На питання чи втомлений, Олександр відказує: за два роки повномасштабної війни у відпустці був десять днів, мріє про відпочинок у цивільному життя, та вже після перемоги.
"Ситуація така в країні, що вибору нам противник не залишає, мусимо працювати. Мрію трохи цивільним життям пожити, але на цей момент маємо те що маємо. Вимушені працювати та поки сильно наперед не забігаємо".
