Пошуковець загону «Плацдарм» Артур Сімейко. Суспільне Донбас/Кадр з відео
Коли він помирав, він сказав: я йду. Коли ми його відвозили він лежав і навіть мертвий, він був дуже сильний. Ми на нього дивилися, і він посміхався. Таке відчуття, що він віддав життя за свою місію, і він цим пишається. Ми на нього дивилися розбиті всі, зламані, але він був дуже сильний. Ми бачили посмішку в нього. Це його місія, він посвятив цьому все своє життя».
«Навіть коли його немає, ми в нього навчаємося бути патріотами своєї землі. Його нам буде дуже не вистачати і його справа буде жити далі. Ми будемо його не раз ще згадувати та цитувати всі його слова. Вони зараз дуже важливі». Артур Сімейкопошуковець загону «Плацдарм»
Роботу пошуковий загін продовжить, каже дружина Юкова Євгенія Калугіна
«Я ще не розумію які, але будуть корективи, зміни, проте робота буде продовжуватися. Домовленості є. Я розраховую, що держава підтримає нас у цьому», — сказала Євгенія.
«Ми сьогодні в цей день проводжаємо найкращу людину в світі, людину, яка своє життя поклала для того, щоб в світі мертвих був спокій. З любовʼю до свого чоловіка, з любовʼю до своєю землі, з любовʼю до українців, які обʼєдналися навколо такої трагедії… мені не те що боляче… ».
Дружина загиблого Олексія Юкова Євгенія Калугіна. Суспільне Донбас/Кадр з відео
Аліна Данченко — учениця бійцівського клубу «Боєць», Юков був її тренером. Каже: знала його з 14 ркоів, називає його «справжнім батьком». Зараз Аліна несе службу у 18 Словʼянській бригаді.
Учениця Олексія Юкова Аліна Данченко. Суспільне Донбас/Кадр з відео
«Багато людей його знають як пошуковця, але також в нього є діти — ми. Бійці клубу. Саме завдяки йому в мене такий характер вольовий, завдяки йому в мене такий світогляд на цей світ і на багато речей я дивлюсь зовсім інакше. Якби не він, я не знаю, навіть, де б я зараз була. Завдяки ньому, я в колі найкращих людей».
Військовий капелан 30-й окремої механізованої бригади Олександр познайомився з Олексієм у 2015 році.
Олександр, військовий капелан 30 ОМБр. Суспільне Донбас/Кадр з відео
«Олексій протягом 25 років, ходив по лезу ножа, йшов у дуже небезпечні місця, для того щоб дістати (загиблих — ред.). Казав: «Пацани, я вас дістану». Коли ми спілкувалися, не раз, він казав: «Ми дістанемо всіх пацанів, на скільки ми зможемо це зробити». Так Олексій і робив до сьогоднішнього дня».
Повідомлення про загрозу атаки на місце, де планували церемонію прощання на Донеччині, написала в своєму Facebook дружина Олексія Юкова Євгенія.
«Росія вирішила вбити найкращих, які приїхали його провести, з ним попрощатися. Поховання і прощання не відбулося, тому що такий страх (у росіян — ред.), страх, коли померла людина, а ви все одно за нею полюєте», — сказала вона.
Олексій Юков у 2025 році під час однієї з місій. Суспільне Донбас/Кадр з відео
Через загрозу застосування росіянами авіабомби, прощання в Микільському скасували. 8 серпня церемонія відбудеться в Києві.
Що відомо про Олексія Юкова та його загибель
5 серпня 2026 року Олексій Юков, керівник пошукового загону «Плацдарм», загинув. Машина, на якій він повертався із завдання, в Лиманській громаді підірвалася на міні.
Це сталось в районі села Шандриголове Лиманської громади, під час пошуку тіл загиблих військовослужбовців.
Олексієві було 40 років. Всі роки російсько-української війни Юков брав участь у пошукових операціях і повертав з фронту тіла загиблих. До 2014 року брав участь у пошуках останків бійців Другої світової, після початку російсько-української війни займався поверненням в лінії фронту та тіл полеглих воїнів та цивільних.
