Зала костянтинівського вокзалу зсередини. Фото: надала Олена
Залізничний вокзал Костянтинівки Донецької області, який 25 лютого 2024 року зруйнували ракети російської армії, має понад 150-річну історію. Проте стара будівля не збереглась. Нову, сучасну, що розтрощив удар, звели в післявоєнні роки у 1951-му за ідентичним проєктом, що й краматорський вокзал. До початку повномасштабного вторгнення Костянтинівка була кінцевою станцією для понад десяти поїздів далекого та понад п'ятнадцяти — приміського сполучення. Найбільший пасажиропотік тут фіксували у 2014 році.
Останні майже два роки потягів станція не приймала. Суспільне Донбас зібрало спогади та історії про вокзал у Костянтинівці.
Олена була "голосом" Костянтинівського вокзалу, жінка понад десять років працювала там касиркою та черговою по видачі довідок. У ніч проти 25 лютого вона прокинулася від вибухів, тоді ж із соціальних мереж дізналася, що російські ракети влучили у будівлю вокзалу.
"Нічого з того, що пишуть у ворожих пабліках, там не було, цими рейками вже давно нічого не їздить. Там був пункт незламності — обігрів був, чай, кава. Працювали каси на продаж квитків на потяги, які курсують в інших містах області. Влучання було в те крило, яке працювало — згоріла техніка, меблі", — розповідає жінка.
Центральний вхід вокзала. Фото: надала Олена
23 лютого 2022 року у залах ще тривав ремонт: колони були оздоблені, стіни пофарбовані, додає вона.
"24 лютого будівельники поїхали, так і залишивши не докладеним останній ряд плитки в одному із залів. Нині він — в руїнах", — розповідає Олена.
"Шкода, дуже шкода. Я всю ніч тоді проплакала. А коли побачила згарище — спогади одразу накрили. Я 33 роки пропрацювала на вокзалі. Ще застала, коли там ресторан працював, кафе. Це все моє життя. Я багато допомагала — хтось на потяг запізнився, білети забув. Кожної зміни щось було: валізу забув у потягу, вискочив за пиріжком, а потяг пішов — повертали і багаж, і людей влаштовували в інші поїзди. Ніколи не думала, що таке може статися — війна нічого не шкодує", — ділиться інша працівниця вокзалу Людмила.
Вона пам'ятає часи, коли до Костянтинівського вокзалу прибували понад 40 пасажирських потягів. Останні тринадцять років Людмила була черговою вокзалу.
Ліворуч на фото центральний вхід, праворуч — приміщення довідкового бюро та каси далекого сполучення. Фото: надала Олена
Залізничний вокзал станції Костянтинівка: історія
Як розповідає директорка Костянтинівського краєзнавчого музею Рита Карпова, рух по Курсько-Харківсько-Азовській залізниці відкрився 5 січня 1870 року за новим стилем.
"Будівля пасажирського вокзалу розташовувалася так, що по одну сторону від нього йшли рейки костянтинівської дороги, відкритої для руху у 1872 році, по іншу — Азовської. До послуг пасажирів в будівлі вокзалу були зали очікування відповідно до квитка з 1 по 4 клас. З моменту відкриття руху на станції працювали поштове відділення і телеграф для депеш внутрішньої кореспонденції. Стара будівля не збереглась", — зазначає Карпова.
Дата будівництва нового залізничного вокзалу — 1951 рік, архітектор — невідомий, додала вона.
Центральний вхід у вокзал. Костянтинівка Донецька область. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас
Костянтинівка Донецька область, 2023 рік. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас
Назва походить від тоді ще селища Костянтинівка за іменем його засновника Номікосова, розповідає місцевий краєзнавець Володимир Березін. Стверджує, що згадка про станцію є в щоденниках композитора Сергія Прокоф'єва.
"Ми подавали пропозицію в культуру обласну й місцеву, але там ідею не підтримали. З 2014 року ми приймали київські потяги, скрізь на вокзалах є звукові сигнали, які в кожному місті є своєрідною візитівкою. У Києві, наприклад, грає "Києве, мій". На нашу думку, доречним було б у нашому місті вмикати музичний твір "Ромео і Джульєтта" Прокоф'єва. Відомий композитор писав у своїх щоденниках, що він, коли був малий, часто з батьками потягом їздив на Донеччину до станції Костянтинівка", — розповідає Березін.
Вся історія міста тісно переплітається з історією вокзалу, бо це був дорожній вузол регіону, зазначає краєзнавець.
"Під час голодомору селян не пускали в електрички й просто на вокзалі люди помирали. У часи репресій — репресованих заштовхували у вагони та везли в Сибір. У Другу світову з Костянтинівки місцевих вивозили на роботи в Німеччину, про це є свідчення самих остарбайтерів. Припускають, що старий вокзал розбомбили радянські льотчики. Залізниця пам'ятає ще французьку мову, оскільки саме бельгійці розбудовували промисловість у місті", — розповідає голова Костянтинівського осередку краєзнавців Володимир Березін.
"Київ-війна": спогади про вокзал — місце зустрічей та прощань
"Росіяни знищили Костянтинівський залізничний вокзал. За останні десять років, власне, за десять років війни ми з друзями зупинялися на цьому вокзалі десятки разів — когось зустрічали, когось проводжали. Такий собі портал у мирне життя. Зараз цього порталу немає. Та й мирного життя теж немає. Є пам‘ять і віра", — написав на своїй сторінці у Facebook письменник та співак Сергій Жадан.
Поет-сучасник свого часу навіть написав вірш про костянтинівський вокзал.
«Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі. Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід. Потяги завмирають на мить і рушають далі. Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід».
Ці рядки активісти Костянтинівки хотіли покласти в основі стінопису на паркані до першого перону. Вже навіть був готовий ескіз, згадує місцева художниця Ольга Сабадін, яка через війну виїхала з рідного міста до Швейцарії.
"Ідея була показати любов до Костянтинівки, рідного краю. На ескізі муралу була молода дівчина, яка продавала квіти, поруч стояв велосипед і був цитований вірш Жадана. Однак ми не отримали дозвіл на створення стінопису від Укрзалізниці — за правилами вокзалів стіни, мовляв, мають бути нейтральними, пояснили там", — розповіла Ольга Сабадін.
Як влаштували львівські студенти коляду на центральному вокзалі, пам'ятає отець Віталій.
"Одного року ми заспівали в одному із залів, куди нещодавно прилетіло. Дуже було гарно, бо і місцеві, і ті, хто прибував на станцію з інших міст, могли насолодитися українськими колядками, щедрівками. Було приємно, у час загрози для регіону — це було як підбадьорення з надією, що незабаром буде мир", — згадує священник.
Осінь 2023 року. Залізничний вокзал в Костянтинівці. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас
25 лютого 2024 рік. Костянтинівка Донецька область. Фото: Андрій Резніков/Суспільне Донбас
Що відомо про обстріл Костянтинівки 25 лютого
Вночі 25 лютого російські війська завдали масованого удару по залізничному вокзалу та по житлових кварталах Костянтинівки. У результаті обстрілу поранення отримала одна жителька міста.
За інформацією прокуратури Донеччини, армія РФ вдарила по залізничному вокзалу, ймовірно, авіабомбою КАБ-250. Поліція Донеччини 25 лютого повідомила, що по житловому сектору міста, російські війська випустили чотири ракети "С-300". Через обстріл на одному з підприємств міста виникла пожежа.
У результаті масованого обстрілу російськими військами Костянтинівки вночі на 25 лютого у місті зруйновані та пошкоджені майже 50 багатоповерхових та приватних житлових будинків, будівля залізничного вокзалу, школи, крамниці аптеки та медичні заклади.
