Військовослужбовець 95-ї ОДШБр Валентин, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас
Подвійне поранення та відновлення
14 квітня 2022 року під час оборони поблизу села Довгеньке на Харківщині військовослужбовець отримав поранення.
"Ми тримали оборону в посадках, я вийшов з групою на заміну товаришів. Підійшли впритул росіяни. Ми підпустили їх ближче, зустріли вогнем. На початку бою було поранення у дупу. Але хлопці були молоді, не міг кинути їх, був на зв'язку. Далі продовжував вогонь, керував діями підрозділу. І з часом ще отримав друге поранення в руку. Після чого мене замінили", — згадує військовослужбовець.
Лікуватися та відновлюватися довелось близько трьох місяців, за словами Валентина, рука втратила рухливість.
"Були пошкоджені сухожилля, м'язи, нерви, не працювали пальці. Потихеньку лікарі допомогли мені відновити рух, потім — відчуття. Багато м'язів ушкоджено було, її рану не зашивали. Десь через два місяці ухвалили рішення все-таки зашити рану", — розповідає боєць.
В серпні 2022 року чоловік повернувся в стрій, попри те, що рука досі турбує: "Перший час, коли повернувся, було дуже тяжко. Дуже тяжко давались навантаження, навіть зброю тримати, але з часом звик. Рука почала працювати."
Кадр з відео Суспільне Донбас «Я спроможний вести бойові дії — повернувся. Я чинний військовослужбовець, як будь-який чоловік маю виконувати свій обов’язок» Валентинвійськовослужбовець 95-ї ОДШБр
Навчання та штурми
Валентин має звання сержанта, за його словами, підрозділ постійно тренується та вдосконалює навички:
"Війна змінюється постійно. Ведення бойових дій змінюється постійно. Як противник навчається, так навчаємось і ми. І буває таке, що протягом двох тижнів тактики змінюються, що наші, що противника. Тобто війна — це постійний розвиток, де треба навчатися, вдосконалювати себе. Немає однієї книжки, яка написана, яку прочитав, вивчив — і ти дуже гарний фахівець в цій справі".
Кадр з відео Суспільне Донбас «Беремо інформацію від досвідчених людей, беремо інформацію від ходу війни, адаптуємося, беремо інформацію з медіа». Валентинвійськовослужбовець 95-ї ОДШБр
Штурми, за словами військового, і на початку повномасштабного вторгнення, а нині, два роки потому, не змінились: велике навантаження, відсутність сну, концентрація.
"Початок війни був тяжкий. Там не вдавалося поспати із-за тяжких обстрілів постійних, і ситуація не дозволяла. Зараз я не скажу, що легше. Під час штурму ніхто не спить. Вже на займаних позиціях, коли виставлена оборона, досягнути цілі, тоді, відповідно, облаштовуємося, робимо собі позиції і відпочиваємо по одному", — додав Валентин.
Коли буде змога, боєць планує повернутися до своєї сім'ї, проте наразі, вважає, що має виконувати свій обов'язок.
"Я, як сержант, — взірець для свого особового складу. Це може показатися жорстким, але я свою слабину максимально не повинен показувати. Якщо буде така змога мрію повернутися до сім'ї, вдома чекають діти. У мене троє чудових дітей, неймовірна дружина".
