Аліна Форіс, дружина загиблого військовослужбовця. Фото: Суспільне Запоріжжя"Зробили такий куточок. Його речі: він завжди такі запальнички любив. В нього було дуже їх багато. А це в нього така була кришечка. В нас дуже багато з ним спогадів, дуже багато", — згадує дружина.
Речі загиблого Олександра Форіса у квартирі подружжя. Фото: Суспільне Запоріжжя
За словами дружини, Олександр ще змалку хотів стати військовим:
"Цікаво, що з 2014 року, йому було тоді 14, а ми жили на кордоні з Донецькою областю, в нас тоді стояли наші війська, він ходив до них, щоб вони йому давали постріляти. І потім він хотів піти в армію, але не брали".
Сімейні фото подружжя Форісів. Фото: Суспільне Запоріжжя
Олександр був надійною та відвертою людиною, розповідає його друг, військовий з позивним "Зоря":
"Ми з ним знайомі близько 12 років, мені 24 роки… Познайомилися, навіть трішечки раніше, на рибалці, як були дітьми. Через день спілкувалися, де б ми не були, в яких місцях би не знаходились. Ми довіряли один одному на всі 100%. Я знав, що Сашко був надійним, без відмовним. Він просто був гарною людиною. Він був прямий, ніколи не казав по за очі, завжди казав, як воно є".
Історія загиблого військовослужбовця з Запорізької області Олександра Форіса. Фото: Суспільне Запоріжжя
Коли почалась повномасштабна війна Олександр Форіс був у Польщі, однак одразу вирішив повернутись у рідне село Запорізької області, яке зараз перебуває в тимчасовій окупації армією РФ.
"В нас буквально через декілька днів заїхали російські окупанти. Я була без зв’язку, він не міг зі мною ніяк зв’язатися, тому він кинув все в Польщі і приїхав в Україну. Добирався через Запоріжжя до нас в окупацію", — згадує дружина.
Спільне фото подружжя. Фото: Суспільне Запоріжжя
Вирватись з окупації подружжю вдалось влітку 2022 року. Вже в Запоріжжі Олександр долучився до лав тероборони.
"Зі своїм другом він почав робити маленькі машинки, щоб боєприпаси підвозити, або ще щось. І він так познайомився з військовими, і через них потрапив у Запорізьку тероборону. Він був там, десь 10 днів в нього була підготовка, потім він туди поїхав, і через 10 днів 2 січня він отримав поранення в ногу та в руку і в голові були уламкові поранення", — пояснює Аліна Форіс.
Прапор 197 батальйону 124 бригади сил ТрО. Фото: Суспільне Запоріжжя
Після відновлення Олександр знову повернувся на фронт. За час служби йому доводилось боронити одразу декілька напрямків Запорізький, Херсонський та Донецький. Саме на останньому 24 січня він отримав смертельне поранення. Аліна розповідає, напередодні Олександр написав, що йде на бойові позиції й після цього зв'язок з ним обірвався.
"Було пряме попадання в окоп — живих нікого не залишилося. Мені зателефонували, так як не було офіційної інформації, нам сказали, його побратим мені зателефонував і сказав, що він загинув. Потім нам сказали, що начебто він живий, начебто ні. Але ми сподівалися до останнього. Показали мені фото на упізнання, я казала, що я повірю тільки своїм очам. І навіть, коли я це побачила, я все одно не повірила. Не хотілося в це вірити, що з людиною може таке статися", — каже дружина.
Нині дівчина планує виконати останню мрію коханого — купити собаку породи хаскі:
"Він коли їхав в Донецьку область, коли їх перенаправили. Він мені написав, що хоче собаку собі, Хаскі, щоб в нього був друг. Ось я думаю, можливо все таки треба виконати його мрію і купити собаку".
Аліна Форіс, дружина Олександра Форіса. Фото: Суспільне Запоріжжя
Фото: Суспільне Запоріжжя «В нього було дуже багато мрій, і дуже багато планів. Але, так вийшло…» Дружина загиблого Олександр Форіса
Підписуйтесь на Суспільне Запоріжжя в Telegram та у Viber
