Цей пропагандистський потяг «Сила у правді» створило Міноборони Росії у 2024 році. Він дійсно їхав країною з 23 лютого по 3 березня 2024 року, демонструючи, як у РФ протидіють дезінформації. Це фото зроблене у Ростові-на-Дону 3 березня . Getty Images/Anadolu/Володимир Александров
Як змінювались наративи російської пропаганди протягом всіх 12 років російсько-української війни та як після 2022-го росіяни "визнали суб'єктність" України у своїх же меседжах? Як застосовують відверті фейки на кшталт "розіп'ятого хлопчика" та "новояз", що спотворює реальність? Як пропагандистська машина країни-агресора знищує довіру та змушує людину сумніватись у тому, що правда взагалі існує? Та як український спортсмен Владислав Гераскевич і його "шолом пам'яті" повпливав на російську пропаганду на Олімпіаді — Суспільне Донбас поговорило з політологом-експертом з сучасних форм ведення війни Олегом Саакяном.
Від "потішного хохла" до визнання суб'єктності України
Росія пропагандистську машину проти України розгорнула ще до початку збройної агресії у 2014 році, нагадує Олег Саакян. Спочатку ці наративи намагались створити образ недолугого українця, а потім просували тезу про Україну, яку захопили "неонацисти керовані Заходом". І саме це, нібито, створює загрозу для Росії.
"Якщо до 2014 року — це були тези про Україну різних "сортів" захоплену Заходом для дегуманізації України і демонстрації загрози з її боку. З 2014 року — це були тези про несуб'єктність України і про "єдиний народ", який треба рятувати. З 2022 року — це вже операція "покарання" за нібито геноцид російськомовного населення на Донбасі", — розказує Олег Саакян.
Політолог-експерт з сучасних форм ведення війни Олег Саакян. Facebook / Олег Саакян
За його спостереженнями, протягом останнього року, російська пропаганда просуває тези про те, що РФ воює не просто з Україною, а з усім світом. Таким чином росіяни виправдовують свої невдачі на фронті та неможливість досягти цілей так званої СВО. І це, на думку Саакяна, може свідчити про опосередковане визнання сили України.
"Якщо на початках Україна — взагалі несуб'єктна і неспроможна у війні: "Це все англосакси і польські батальйони воюють на боці України". То наразі вже визнають нашу силу, але це роблять особливим чином: "Українці все ж таки русскі, такі, як ми, і саме тому вони також можуть закусити уділа (воювати — ред). Таким чином ми бачимо еволюцію в одному з найважливіших онтологічних питань російсько-української війни. Росіяни ще раніше собі придумали такого "потішного хахла", і вони нічого не розуміли про Україну, і вони йшли сюди воювати з "потішними хахлами", з тим образом українців, який вони самі собі створили. І от впродовж цієї війни з 2014 року відбувається еволюція визнання суб'єктності України. Звісно, звучить це навіть дещо бридко, нам від них визнання і близько не потрібно. Але це важливе і серйозне культурне зрушення в самій Росії. Тому що в цій війні вони вперше вимушені визнати суб'єктність України", — зазначає політолог.
На думку Олега Саакяна, у майбутньому саме це опосередковане визнання РФ України зараз може стати відправною точкою для розбудови відносин після завершення війни.
"З рештою, це нас і веде до точки, в якій ми можемо вийти в майбутньому в точку співіснування, де Росії доведеться визнати існування українських кордонів. І в наступному циклі тектонічних змін в середині Росії, як це бувало під час транзиту від Російської імперії до радянського Союзу, від радянського Союзу до нинішньої Росії, при падінні нинішнього режиму, які б там не відбулася трансформації, вони вже відбуватимуться на тлі усвідомлення суб'єктності та спроможності України", — каже Олег Саакян.
Також підкреслює, що в російській культурі та політиці ключову роль відіграє сила:
"Універсальним мірилом соціальної ієрархії в Росії є виключно сила. І ключові культурні, побутові, соціальні і політичні практики ґрунтуються на насиллі та садизмі: хто сильніший, той і правий, боїться, значить поважає, б'є, значить любить. Тож, другий важливий момент, і це чітко видно навіть по інформаційному зрізу: росіяни починають розуміти, що Україна має силу, а відповідно їм доводиться рахуватися з Україною".
"Сєпари" замість колаборантів — "новояз" від росіян
У контексті інформаційно-психологічних операцій, Росія з 2014 року намагалась просувати тему внутрішнього конфлікту в Україні. Ця стратегія включала в себе створення нових термінів та образів, які мали спотворити реальність.
"На жаль, що росіянам це вдавалося за допомогою створення "новоязу"Новомова або "новояз" — штучна мова з роману-антиутопії Джорджа Оверлла "1984". Її створив тоталітарний режим партії "АНГСОЦ". Ця штучна мова була спотворена партійною ідеологією та партійно-бюрократичними лексичними зворотами, в якій слова втрачали своє первісне значення і мали цілком протилежний (на приклад, "Війна — це мир"), нерідко безглуздий зміст.. Наприклад, "зелені чоловічки" — це не окупанти, а щось таке ледь не кумедне. Сепаратисти — замість колаборанти і російські агенти. А що таке сепаратисти? Сепаратисти — це романтизоване явище в європейській культурі. Сепаратисти борються з колонізаторами за власну незалежність. Сепаратисти в європейській культурі, взагалі-то, це позитивний персонаж. Сепаратисти — це ми до 1991 року. Сепаратисти — це національні визвольні змагання. І росіяни, таким чином, підміняли явище і створювали окремі наративи або сюжети, історії, якщо говорити простіше, які спотворювали сприйняття реальності".
Олег Саакян вважає, що у 2014 році російській пропаганді вдалось спотворити реальність та нав'язати свої наративи частині українського суспільства.
"У 2014 році і далі ми чули: а чому Донецьк і Луганськ самі себе не звільнять? Але ми дуже еволюціонували в цьому після 2022 року, коли війна відчулася всією Україною. І вже не було очікування того, що Херсон має сам себе звільняти. Звільнення Херсона вже стало спільною українською справою. І тут чітко видно, як російська ця пропаганда на старті 2014-2016 роках домінувала в когнітивній війні. І як вже на старті 2022 року вони, користуючись тими самими методичками, навпаки провалилися".
На початку 2022 року ключовими тезами російської пропаганди були заклики до українських військових "брати владу в свої руки" і заяви про "нелегітимність влади".
Жінка читає газету терористичного угруповання «ДНР» під час евакуації людей з окупованої частини Донецької області, 23 лютого 2022 року. Getty Images/Anadolu Agency/Stringer
"І ми бачимо, що це провалилося. Росіяни недооцінили рівень згуртованості українського суспільства. І ті тези, які до цього так легко заходили, вони вже перестали діяти. І тому інформаційно-психологічне забезпечення російської операції провалилося з тріском. Інформаційну війну перших місяців і навіть пів року росіяни програли по всіх фронтах. Як на міжнародній арені домінувало українське сприйняття реальності, так і всередині України, так і навіть всередині самої Росії. У Twitter, Telegram, Facebook, ВКонтакте проводилися шторми з інформування росіян про їхні втрати, про їхні "успіхи", що стало ледь не загальнонаціональним флешмобом", — говорить Саакян.
Після повномасштабного вторгнення російська пропаганда, аби дестабілізувати українське суспільство вдається і до класичних інформаційно-психологічних операцій (ІПСО)ІПСО (інформаційні та психологічні операції) — це цілеспрямовані маніпуляції інформацією для впливу на думки, емоції та поведінку людей. Їх ключова мета – викликати паніку, посіяти страх, підірвати довіру до державних інституцій та схилити до рішень, вигідних противнику. та компаній. Для цього росіяни використовують корупційні скандали, невдалі кадрові рішення. Ці наративи поширюють через локальні Telegram-канали або фейкових лідерів думок.
"Також росіяни намагаються розколоти українське суспільство і за регіональною ознакою або за ідентичністю. На приклад, військові — "ухилянти", прифронтові та тилові території, де нібито електрику не відключають, та інші подібні тези. Це вже не "килимові бомбардування", а намагання знайти щілинки, які є, і в них заливати воду, розморожувати, заморожувати, щоб їх розширити", — наводить приклади Саакян.
"Ще Геродот нас попереджав, називаючи їх андрофагами — людожерами"
Сучасні методи ведення війни росіянами, коли вони стирають з лиця землі цілі міста, як от Бахмут, Маріуполь чи Покровськ, не відрізняються від методів їх пращурів, вважає політолог.
"Росія так воювала завжди, і росіянам це подобається. Подобалося в Сирії, коли вони Алеппо знищували. Їм подобалося це, коли вони грузинські міста обстрілювали. Їм подобалося, коли вони Грозний знищили і цілу низку інших населених пунктів в Чечні. Вони так воювали, починаючи від знищення Новгорода царем Іваном і походів зі знищення Києва Боголюбським. Вони тільки так і вміють воювати. Це їх модель війни. І їх населення саме цього і вимагає", — розказує Олег Саакян.
Російські окупанти у зруйнованому Маріуполі, квітень 2022 рік. Максиміліан Кларк/SOPA Images/LightRocket via Getty Images
На його думку, росіяни перед західною аудиторією навіть не намагаються приховати наслідки того, що вони називали "звільненням українських міст".
"Коли показують зруйновані Бахмут або Мар'їнку, це викликає жах на Заході. Але росіяни чудово розуміють, що цей жах має одночасно як мобілізуючий ефект підтримки України, так і деморалізуючий ефект — росіянам пручатися не можна, треба здаватися. Тому вони навіть особливо цим не протидіють. Вони протидіють точково. На приклад, вбивства в Бучі, кажуть, що це інсценування. Але при цьому руйнування в Бучі вони не заперечують. Вони намагаються створити образ того, що вони не скоюють воєнних злочинів. Але при цьому загальну варварську суть війни, яку вони ведуть на винищення, вони не заперечують. Вони, навпаки, це використовують як лякалку", — зазначає Олег Саакян.
"Вони живуть за принципом знищити до основи, а потім відбудувати. У них немає поваги до культурно-історичного надбання. Захопивши Крим, вони Херсонес знищили до основи і побудували там, як їм здається, чудові нові музеї. Вони терпіти не можуть все, що чудове, вони не можуть терпіти все, що природне, органічне, все, що місцеве, локальне. Вони це знищують під основу і потім будують світ так, як вони собі його уявляють".
