Олена та Андрій Алексеєви. Суспільне Черкаси
Андрій — начальник кінологічної служби. У 2021 році, в кінці вересня — на початку жовтня, працював у зоні проведення операції Об’єднаних сил. Тоді виконував інші завдання:
"На блокпосту проводив обшуки автівок, й думки не мав, що за рік працюватиму за 600 кілометрів звідти. Я наприкінці грудня перевівся в Черкаси, а Олена — в лютому".
Переїжджали не вперше — у 2014 їм вже доводилося залишати свій рідний Донецьк, додав Андрій:
"Пів року було дуже швидке поневіряння. Павлоград, місто Рубіжне і опинилися ми в Слов’янську, де проходили службу до кінця 2022 року".
Андрій показує фото зі служби. Суспільне Черкаси
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чотирирічну дочку та 14-річного сина відправили евакуаційним потягом до Львівської області. Рішення було складним:
"Ми тоді в один кінець дітей відправляли. Важкувато було".
Вже за три тижні, в залізничний вокзал, з якого проводжали дітей, в Краматорську, росіяни вдарили "Точкою У". По тому самому перону:
"Ми тут стояли: волонтер стояв, ми. Я Поліну на рухах тримав, нам показували куди сідати, в який вагон. Потім там осколки були, міни".
Андрій, Олена та їхні діти. Суспільне Черкаси
Самі залишились у Слов’янську: чоловік служив, дружина готувала в частині Нацгвардії та в "полях" для військових.
"Ми носили броніки і каски, і коли тривога, спускались у підвал. І в цій же броні підіймались потім і готували далі. Були ще в нас виїзди, відправляли на БТРі в поля і там готували. Страшно, я так сказала б, було. І «прильоти» були кожен день, і вночі, і потім по вулиці вдарили. Вони, мабуть, почали вираховувати, де ми знаходимося".
Після приїзду до Черкас Олена продовжила роботу кухарем в черкаській частині Нацгвардії. Нині про роботу на Донеччині нагадує парадна військова форма — вона в шафі.
Андрій у Черкасах продовжив працювати кінологом, готує собак до безпекових завдань з пошуку людей, вибухівки та зброї. Тут свого вихованця Драйва, назвав на честь пса, який був у частині на Донеччині.
"Разом з цією собакою ми їздили на Луганщину на відпрацювання, на блокпости, виступали на змаганнях, в Маріуполі у 2020 році, у 2021 виступали в Слов’янську. Зараз цей собака проходить службу далі на півдні нашої країни".
Олена з донькою. Суспільне Черкаси
Залишити рідний будинок і будувати життя знову – важко, пояснює родина Алексеєвих. Та, попри все, найголовніше для них — це родина.
"Все в одну руку поміщається, що тобі треба в житті, і вже після цього, ні до цегли, ні до будинку, взагалі ні до чого не прив'язуєшся. Сім’я, діти, дружина — все цінне, що у тебе є", — додав Андрій.
Родина Алексеєвих. Суспільне Черкаси
Читайте нас у Telegram
Дивіться нас на YouTube
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
