Богдан — військовослужбовець 81 ОАЕМБр. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
“У Сіверськодонецьку ми стикнулися зі щільною міською забудовою. Це були і дачні масиви, і багатоповерхівки. Там я вже зрозумів усю суть вуличних боїв. Це були досить близькі такі сутички з противником на коротких дистанціях. Ну і, відповідно, жорсткувато було.
Мене вразило те, що там було досить багато місцевого населення, яке на той момент ще не евакуювалося. Відповідно, і нам вони ускладнювали певні моменти. Ну і в цілому я дивувався: чому вони досі не евакуювалися, бо там іноді й діти були, і старі люди.
Противник на той момент, напевно, нас переважав у кількості. Постійно проводив штурмові дії”, — розповів військовослужбовець 81-ї ОАЕМБр Богдан.
Оборона Сіверськодонецька. Фото з особистого архіву Богдана
Тримати оборону доводилося просто у житлових будинках, розповідає товариш Богдана Вадим. Проти українських бійців воювали як нашвидкуруч мобілізовані з окупованих територій, так і кадрові російські військові.
Вадим — боєць 81ОАЕМБр. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
“Що мені запам’яталося — як до нас прийшли, скажімо так, російські танкісти робити рекогностування прямо під командний пункт роти. Петрович був, командир танка, і його водій, а навідник залишився охороняти танк. І вони прийшли удвох п’яні. Одного під час стрілецького бою, а другого поранили. І ми цього пораненого Петровича затягуємо.
Бачу, що в нього нога, він поранений у ногу, бачу, що дійсно кров іде. Я беру ножиці, давай розрізати йому штани. Він як почав кричати, подумав, що ми його різати тут будемо”, — згадує військовослужбовець 81-ї ОАЕМБр Вадим.
Вадим на псевдо «Леон» — брав участь в обороні Сіверськодонецька. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
Одного дня Вадим із товаришами ледь не потрапили до пастки, яку влаштували росіяни.
“Заходжу в ці будинки, дивлюся — там Національна гвардія стоїть. А там дійсно стояла Нацгвардія. Я про це знав, що вона там стояла. І якби все було добре, доки людина, яка зі мною розмовляла, не повернулася, я не побачив георгіївську стрічку на ній.
Я почав стріляти в будинку. Мої хлопці не змогли зрозуміти, що взагалі відбувається. Подумали, що щось зі мною вже не так. Потім будинок ожив, і ми в цих будинках приймали бій. А будинки вже були з противником, вони вдягнули форму Національної гвардії й уже там стояли”, — розповів Вадим.
Останні дні оборона міста змістилася до заводу “Азот”.
Вид на завод «Азот» з Лисичанська. Фото: Marcus Yam/Los Angeles Times via Getty Images
“Пам’ятаю, як на “Азоті” зірвалися цистерни.
І чую — земля під ногами починає трястися. Потім такий вибух просто… Ух ти що, все посипалося. Я думав, що дійсно по нас вдарили. Потім розумію, що ні, щось тут не те. І ми вже потім дізналися з цього клуба диму, який стоїть. Це все піднялося, всі дахи позносило. І ми вже потім дізналися, що бочки зірвалися. Кратер там був такий, що, ну, я не знаю, можна було подумати, що атомну бомбу скинули туди”, — згадує Вадим.
Бої за Сіверськодонецьк. Фото з особистого архіву Богдана
Наприкінці червня надійшов наказ на відхід, проте міст через Сіверський Донець був зруйнований.
“Я не вірив, що в нас вийде через річку цю перейти, бо мости вже були зруйновані. Ну, натомість у нас під покровом ночі все вийшло. Тоді не була ж так розвинена історія з дронами. І, в принципі, плюс-мінус у нас вийшло непомітно вислизнути. Та й човнами це важко назвати. У нас були якісь імпровізовані плоти з каністр. То от ми на них перепливали”, — розповів Богдан.
Богдан на псевдо «Бодя» — брав участь в боях за Сіверськодонецьк. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
Вадим же звернув увагу, що під час відходу українських військ російські не завадавали ураження.
"Противник не наносив взагалі ніякого вогневого ураження. Це пояснюється тільки одним, що він так і не дізнався, що ми відходимо. Вони не змогли це викупити. Вони ще по два дні воювали з пустими підвалами".
Оборона Сіверськодонецька дала українській армії дорогоцінний час для мобілізації сил та підготовки до майбутніх контрнаступів, вважає Вадим.
“І ми знали, що якщо ми наносимо йому такі втрати, то будемо відходити, але завдавати йому втрат — до тієї точки, коли він далі не зможе рухатися, у нього не буде сил. І потім зможемо рухатися ми.
Це в сукупності кожної військової частини, кожного підрозділу Збройних сил, Національної гвардії і решти підрозділів дало свій результат уже потім. Тобто Харківський контрнаступ уже показав після, що противник сточився. У нього вже немає сил далі проводити наступальні дії. І вже проводили наступальні дії ми”, — розповідає військовослужбовець 81-ї ОАЕМБр Вадим.
Сіверськодонецьк 2022 рік. Сергій Гайдай
Загалом оборона Сіверськодонецька тривала 120 днів — від початку зіткнень на підступах до міста наприкінці лютого до отримання наказу про організований відхід підрозділів ЗСУ 24 червня 2022 року. Безпосередньо вуличні бої тривали близько одного місяця — активна фаза зіткнень у житлових кварталах розпочалася наприкінці травня.
