Сергій, водій-евакуаційник. Суспільне Донбас
“Далі повеземо їх у Лозову та місто Дніпро. Щодня дві-три, а то і більше заявок”, — каже евакуаційник.
За його словами, щодня стає небезпечніше вивозити людей, але чим стає складнішою ситуація, тим більше заявок на евакуацію.
“Дрони літають кожен день, кожен день горять машини, горять квартири. Небезпечно. Люди виїжджають”, — каже Сергій.
Сергія та Наталію евакуювали саме з Дружківки. Вони кажуть: рішення виїхати ухвалили нещодавно через відсутність вигод у місті.
Наталя та Сергій. Суспільне Донбас “Світла вже другий місяць нема. Води теж нема. Газ поки що, слава Богу, був. Без світла… самі розумієте, йде літо — продукти не зберегти”, — розповідає Наталія.
Із собою, додають, взяли лише найнеобхідніше:
“Речі. Теплі, такі. Найнеобхідніші… Де зупинитися — немає. Куди скажуть”, — говорить жінка.
Марина разом із 15-річною донькою Мірандою виїжджають із Краматорська. Матір каже: взимку поруч із домом вже прилітав російський боєприпас.
Марина з донькою Мірандою. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
“Вікна повибивало — закрили клейонкою. Так із клейонкою всю зиму прожили. Коли було -17, у нас 12 градусів у квартирі… Я вже просто посивіла від цих вибухів, у берушах сплю. Дуже важко морально. Дитина перестала спати”, — каже Марина.
Із речей взяли лише літній одяг. Розраховують, що волонтери допоможуть із житлом у Києві.
"По одному светру на нас, а решта все – футболочки, кросівки, босоніжки, штани. На зиму – сподіваюся, що хтось щось дасть. Я не знаю, як це буде. Документи, планшети, телефони, зошити — повен рюкзак же, ще навчання триває, ще 4 тижні навчання", — каже жінка.
“Ось все, що в сумку влізло, те влізло, все решта — в шафах залишилося. Сподіваюсь, що буде куди повертатися. Найбільший мій сум і моя єдина надія, що буде куди нам повертатися”.
Родичів на українській території у них немає, а з російськими, каже жінка, вони не спілкуються.
“Родичі в Росії, але вони після цього всього взагалі відморозилися. Востаннє ми у 2016 році там були. Тобто були близькі родичі, а стали ворогами, бо їм сильно там мізки промивають”, — розповідає Марина.
Разом із ними евакуюється і кішка Єва — її родина забрала торік у людей, які також виїжджали.
Кішка Єва . Суспільне Донбас “Кішка Єва. Два роки їй. Ми її взяли в людей, які виїздили. І ще торік взяли. Тепер вона із нами. Сподіваюся, що до автобуса нас пустять. Шкода кидати. Улюблена моя”, — каже донька Марини Міранда..
Ольга з родиною залишає Слов’янськ. До цього вони із родиною, каже, вже евакуювалися з Лиманської громади. Разом з жінкою їде і кіт Барсік.
Ольга з котом. Суспільне Донбас/Юлія Підгола
“Виїхали, бо обстріли вже почастішали, і була примусова евакуація. Ми з дитиною виїхали, а потім – маму перевезла, старшого сина, а тепер знову переїжджаємо. Тому що вже і в Слов'янську вже дуже гучно і страшно.”, — каже жінка.
Цим автобусом людей доправлять до транзитного центру на Харківщині. Водій-евакуаційник благодійного фонду “Янголи спасіння” Валерій каже — цього разу везе близько 70 людей. Він додає: сам з Лимана, звідки довелося виїжджати у 2022-му.
“Там їм допомагають із дорогою, виплачують допомогу, купують квитки, допомагають із розселенням… Нікого не залишають”, — каже Валерій.
За словами Валерія, ситуація зараз змінилися: раніше люди нерідко виїждали, а потім поверталися.
"Меньше стало їздити людей за грошимаМає на увазі виплату у 10 тис. грн на кожну людину, що евакуйовується з небезпечних районів, яку гарантує держава. та повертатися, більше стало по-справжньому евакуюватися. Багато (було таких випадків — ред.). І вони тепер сидять у Дружківці, бояться замовити евакуацію, бо вони з'їздили за грошима. Ми кажемо: "Ми вивеземо. Тільки грошей вже не отримаєте. Ми вивозимо усіх, стараємося нікого не кидати".
З транзитних центрів Донеччини евакуйованих доправляють далі — до Дніпропетровської та Харківської областей.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
