Блогер, політичний оглядач, автор книжок Денис Казанський під час інтервʼю Суспільному, Київ, 15 серпня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Брамський
Денис Казанський — блогер, автор однойменних YouTube- та Telegram-каналів, у яких розповідає про інформаційний порядок денний росіян. Родом із Донецька. З 2020 року до початку повномасштабної війни входив до складу Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України. Автор книги "Чорна лихоманка" (2015) та співавтор книги "Як Україна втрачала Донбас" (2020). Суспільне зустрілося з Казанським на тлі операції Сил оборони в Курській області. Як її сприймають росіяни, чи наближає вона переговори між Росією та Україною та чи можливі такі перемовини з Володимиром Путіним — Денис Казанський у проєкті Суспільного "Ремовська Інтерв’ю". Відеоверсію дивіться за посиланням.
Про реакцію "z-блогерів" на операцію в Курській області
Яке ваше загальне враження за підсумками перших тижнів операції в Курській області?
Офіційна навколокремлівська пропаганда не знала, як це коментувати. Довго мовчали, потім постили якусь інформацію, потім її прибирали. А у "Z-каналів", які пропагують війну, але можуть критикувати дії російського командування та уряду, — істерія, вони билися в припадках і писали, що все погано.
На тлі цього між ними трапився конфлікт. Навіть на каналі у Соловйова почали критикувати російських блогерів, які написали правду, що українські війська просуваються. Ті, своєю чергою, звинуватили офіційну пропаганду, що та не розповідає всієї правди, і ця брехня грає проти РФ.
Тобто бачимо велике сум’яття в їхніх рядах. Ця ситуація їх застала зненацька, вони не змогли порозумітися, і конфлікт досі триває. Ті, хто бреше, намагаються брехати, що "все під контролем". Як той самий Апті Алаудінов, командир "Ахмату", або наближені до них пропагандисти. Тільки вони напишуть, що українців в Суджі немає, українці викладають відеопідтвердження, що вони там є. Потім вони пишуть, що наступ України зупинено — з’являється відео, як російські військові ротами здаються в полон.
Те, що війська деморалізовані, здаються, схоже, найбільше засмутило і шокувало російських пропагандистів. Але вони давно є заручниками своєї ж брехні. Не дарма є вислів, що головний споживач російської пропаганди — це Володимир Путін. Це для нього все робиться. Він вмикає телебачення і бачить самі лише перемоги.
Здавалося б, в умовах диктатури має бути єдиний голос, а ви кажете про конфлікт між офіційною пропагандою і "Z-блогерами".
Диктатура є, але немає інструментів, щоб їх повністю реалізувати. Там досі велика кількість людей може писати антивоєнні чи антипутінські пости — не вистачає апарату всіх репресувати. Репресують вибірково. Можуть ухвалити закон під кількох людей, щоб заарештувати умовного Навального чи ЯшинаРосійські опозиціонери. Олексій Навальний помер у вʼязниці в РФ 16 лютого 2024-го. Іллю Яшина, як і деяких інших російських опозиціонерів звільнили під час обміну між Росією та Заходом 1 серпня 2024-го. Але контролювати тотально — не можуть. В Росії суворість законів компенсується необов'язковістю їхнього виконання.
Блогер, політичний оглядач, автор книжок Денис Казанський під час інтервʼю Суспільному, Київ, 15 серпня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Брамський
Цікаво, що в цих умовах ми говоримо про конкуренцію двох провоєнних точок зору — офіційної пропаганди й "Z-блогерів", які закликають Кремль до ще радикальніших дій.
Так, ультраправий фланг (ще правіший за Путіна). Кремль заграє з цими силами. Вони вигідні Путіну, щоб показувати, що він нібито "поміркований". Згадаймо Дмитра Мєдвєдєва — він точно не такий радикальний, яким хоче здаватися. Він же був президентом, ми всі його бачили. А зараз він став на чотири лапи й почав лаяти. Перетворився нібито на здичавілого "Z-патріота". Саме для того, щоб Путін десь на переговорах казав: я взагалі-то обережний, подивіться, які в нас є, я їх ледь стримую.
Але така публіка може вийти з-під контролю. Щось подібне ми бачили у 2014-му, коли на Донбасі почалася війна. Багато з місцевих "регіоналів" підтримували проросійські настрої, допомагали росіянам вести антиукраїнську пропаганду. І стали жертвами своїх же дій — коли навесні 2014-го всі ці радикальні проросійські маргінальні елементи вийшли з-під контролю. "Регіонали" думали, якщо таким платити, вони будуть слухатися. А ті потім захопили майно, яке належало цим депутатам від "Партії регіонів".
У Росії Путін сам спровокував ці настрої. Він розпочав війну, переконував, що вона потрібна. Всі ці радикальні елементи підтримали "СВО". І зараз не задоволені, що РФ не дійшла "до польського кордону", що не вдалося захопити "Київ за три дні", як їм обіцяли.
Але Путін може не знати про цих людей. Він не читає інтернет. Йому приносять папочки, і ті, хто це робить, формує його картину світу. Часом він говорить відвертий нонсенс, як-от про втрати один до восьми. Інколи виглядає, що він реально вірить, що Україна вже розгромлена.
І, можливо, через це у них і не було військ в Курській області — таке враження, що росіяни просто не думали, що тут є кому наступати.
Ці "Z-блогери" мають вплив на політичні настрої в Росії? Ми пам’ятаємо, як ПригожинЄвген Пригожин, ватажок ПВК "Вагнер", який в червні 2023-го повів частину своїх бійців на Москву, проте зупинився за декілька сотень кілометрів від столиці РФ. За два місяці над територією Росії розбився літак, в якому знаходився Пригожин та декілька керівників ПВК "Вагнер" критикував Путіна. У якийсь момент навіть здавалося, він дійде до Москви — а повалили зрештою Пригожина.
Приклад Пригожина якраз і доводить, що реагувати починають тільки коли вже колони йдуть на Москву. Пригожин тривалий час кричав: "Шойгу, Герасимов, де боєприпаси" і все таке. Але ніхто нічого з цим не робив. Думали, він керований. І лише коли він перейшов межу, його знищили — як застереження для інших.
В Росії посилюють цензуру. Обмежують Ютуб. Пішли обмеження телеграм-блогерів — напевно, у Кремлі зрозуміли, що вони можуть становити небезпеку. Зараз новий закон зобов'яже всіх російських телеграм-блогерів, у яких більш ніж 10 тисяч підписників, реєструватися в "Роскомнадзорі" і розкрити своє ім'я. Зараз таке виття серед них. Мовляв, "товаришу Сталін, сталася жахлива помилка", ми ж свої!
Але коли така божевільна система злітає з котушок, полагодити її неможливо. Як тільки починаєш підтримувати репресії, обмеження свободи слова, цензуру, переслідування опозиції, рано чи пізно це торкнеться і тебе. Тому що в якийсь момент "вороги" — ліберали, антивоєнні активісти — закінчуються. І система почне пожирати своїх. Інакше вона не працює, бо постійно треба пояснювати всі провали тим, що хтось винен. Будуть жерти своїх — це аксіома.
Український військовий 33-го штурмового батальйону на порожній вулиці міста Суджа, Росія, серпень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Про настрої у РФ та на Заході щодо операції в Курській області
У 2022-му генерали Залужний та Забродський написали статтю, в якій наголосили, що вкрай важливо, аби росіяни відчували війну на собі, бо фізична віддаленість від неї забезпечує їхню безкарність. Зараз українські сили на території РФ. Чи можна говорити, що росіяни нарешті відчувають на собі війну?
Я досі в цьому сумніваюся. Я стежу за їхніми соціологічними дослідженнями — для більшості росіян війна стала рутиною. Відчутно впали, наприклад, перегляди шоу Соловйова, Скабєєвої. Серед найпопулярніших програм на російському телебаченні — розважальні. Пропагандисти скаржаться, що основній масі росіян байдуже, що відбувається на фронті. До війни є справа жителям Курської області, Бєлгородської. Але тим, хто десь на Уралі, байдуже.
Але ж у війні беруть участь люди з усієї Росії.
Так, але зараз немає мобілізації як такої — людей набирають за гроші. І ставлення в інших до них відповідне: сам пішов, загинув — твій вибір. Прогнозують, що нова хвиля мобілізації може бути десь восени. Тоді, можливо, щось зміниться. Але зараз не помітно, щоб серед росіян було відчуття, що війна прийшла і до них. Курськ, Бєлгород страждають. Вони там всі, бачу, дуже незадоволені. Але Москві — по барабану. Та й іншим, віддаленим від війни регіонам, думаю, байдуже.
Деякі російські політики заявили, що операція в Курській області нібито заперечує бажання України завершити війну. Чи може цей аргумент спрацювати для якихось країн?
Я в це не вірю. Росія з перших днів війни каже: Україна сама винна, що на неї напали. А Захід винен, що постачає зброю. Путін постійно це говорить: якби Захід не давав зброю, війна б давно закінчилася. Що в перекладі на людську мову означає: ми б уже давно завершили геноцид, а ви, козли, підтримуєте Україну і вона досі не капітулювала.
Тому всі розмови росіян про перемовини нічого не варті. Вони кажуть: ми — за переговори, віддайте нам Запоріжжя і Херсон. Це не називається переговорами — це називається: "ми — божевільні скоти". Росіяни хочуть, щоб українці подарували їм частину країни, щоб Захід відмовився від санкцій. І заживемо знову, "як братні народи". Чи може психічно здорова людина висувати такі умови? Думаю, ні.
В Тристоронній контактній групі я мав нагоду побачити, що таке переговори з Росією. Ми домовлялися про хлібне, великоднє — яке-небудь — перемир’я. Нічого не виконувалось. А на переговорах нам казали: ми всього дотримуємося.
Думаю, максимум, що можливе за Путіна — заморозка війни, просто тому, що в нього немає достатньо військ. Але я не знаю, на що ми погодимося. Якщо у нас не буде достатньо ресурсів, якщо наші партнери поставлять певні умови, будемо вимушені на щось погоджуватися.
Блогер, політичний оглядач, автор книжок Денис Казанський під час інтервʼю Суспільному, Київ, 15 серпня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Сова
Як вам реакція Заходу на операцію в Курській області? Здалося, вона була доволі стримана. Він уже не боїться ескалації?
А як можна було сказати: не воюйте з Росією, піддавайтеся? Це смішно. Яка вже більша ескалація? По наших містах летять ракети. Росіяни знищили енергогенерацію. Загалом усе, що РФ могла зробити, крім ядерної бомби, — вже зробила. Російські війська вже на нашій території. В містах, які захоплені, відбувається геноцид — як у Бучі, як у Маріуполі. Як можна погрожувати тим, що ти й так робиш два з половиною роки? Що, сто ракет полетить? Вже летіли. Ще раз будуть бити по мирних? Вдарять по пологовому? По супермаркету? По вулиці з людьми?
Все це вже було. Я гарантую, будуть страшні обстріли з боку Росії. Такі ж самі, як і були. Більше не буде, тому що не полетить тисяча ракет за раз. І не полетить 500 бомбардувальників, їх просто не існує в Росії. Будуть бомбити тим, що є. Тим, чим вони бомблять нині. Чим нас іще лякати?
Путін цього року перепризначив себе керівником Росії. Які зміни в наративах кремлівської пропаганди ви помітили?
Їх іноді прориває — як після невдач на кшталт операції України в Курській області. Мало хто відверто проти Путіна щось каже. Бо з такими в Росії стається або те, що зі СтрєлковимІгор Гіркін (Стрєлков) — ексспівробітник ФСБ РФ, колишній ватажок бойовиків "ДНР". Керував облогою Слов’янська у 2014 році. Один із чотирьох обвинувачених у справі рейсу MH17. У серпні 2023-го його арештували в Росії у справі про заклики до екстремістської діяльності., або те, що з Пригожиним — або в'язниця, або смерть. Але кажуть: "ой, головотяпство", "куди керівництво дивиться", "знову наші генерали прошляпили". Тобто, максимально абстрактно.
Але це — незадоволеність Путіним. Нормальна людина розуміє, що відбувається в країні. За все це несе відповідальність верховний головнокомандувач. Це як про Шойгу казали: він — такий хороший, принциповий, але навколо нього, мовляв, одні злодії. Всі його обманули, всі крали. Заарештували половину заступників. Але сам Шойгу, хоч уже не міністр оборони, але очолює Раду безпеки.
З Путіним так само. Всі ці генерали, які "прошляпили" Курську область, всі ці втрати й вся ця корупція, — це ж не десь у вакуумі існує. Путін несе за це відповідальність. Він — президент, диктатор. Він усе контролює.
Український військовий допомагає мешканці Суджі полагодити ліхтарик, Курська область, Росія, серпень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
