Проєкт мисткині Богдани Корогод. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Чотири українські митці працювали з переселенцями з Донеччини, збираючи їхні спогади, історії та особисті архіви, які стали основою VR-проєктуПроєкт з елементами віртуальної реальності, фотовиставки, музичного твору та артбуку. Мистецькі ініціативи були створені в межах програми резиденцій "Спадщина. Простір для роботи". Суспільне Донбас поспілкувалося менеджеркою проєкту, представниця фонду "Ізоляція" Наталею Тищук та розповідає, як мистецькі резиденції зберігають пам'ять громад Донецької області.
За її словами Наталі Тищук, цьогоріч у програмі взяли участь чотири резиденти, яких обирали у кілька етапів. Остаточне рішення щодо відбору ухвалювали громади, з якими потім працювали митці.
"Для нас було важливо, щоб саме люди обрали тих, хто працюватиме з їхньою пам'яттю. Тому остаточне слово говорила громада, з якою ми співпрацюємо", — говорить Наталя Тищук.
Менеджерка проєкту Наталія Тищук фонду «Ізоляція». Наталія Тищук/Facebook
Двоє митців працювали з переселенцями на базі хабів "Ми разом" Краматорської районної державної адміністрації, ще двоє — із представниками Соледарської громади.
Соледар у віртуальній реальності: інтерактивний проект про пам'ять
"Віддзеркалення" Роксолани Дудки у липні презентували у Дніпрі. Це інтерактивний VR-проєктПроєкт віртуальної реальності про пам’ять Соледара, створений на основі особистих спогадів, архівних матеріалів та історій людей, пов’язаних із містом і навколишніми громадами.
"Проєкт не є реконструкцією міста. Натомість він створює фрагментарний цифровий простір, побудований за логікою сну та колективної пам’яті. Глядач потрапляє у стилізовані підземні середовища, натхненні соляними та гіпсовими шахтами Соледара, де взаємодіє з об’єктами, світлом, архівними відео, звуками та цифровими скульптурами", — написала авторка проєкту у Facebook.
«Віддзеркалення» Роксолани Дудки презентувала у Дніпрі. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Вона також зазначила, що "Віддзеркалення" досліджує пам’ять як форму присутності та пропонує безпечний спосіб взаємодії з досвідом втрати — через образ, звук, світло і колективне переживання.
Як зазначила менеджерка проєкту Наталя Тищук, Роксолана Дудка вже вдруге співпрацює із Соледарською громадою.
Учасник заходу роздивляється пачку солі з Соледара. Фото надали у фонді «Ізоляція»
За її словами, глядачі приблизно 30 хвилин перебувають у віртуальному просторі. Особливістю проєкту називає голос дитини.
"Там впізнавані об'єкти, з якими можна взаємодіяти, торкатися, переносити. Дуже цікаво. Плюс звукові ефекти є. Мисткиня зрозуміла, що потрібен провідник, який проведе людей Соледаром. Так з'явився дитячий голос, що супроводжує глядача і розповідає свої спогади", — зазначає представниця фонду "Ізоляція".
«Віддзеркалення» Роксолани Дудки. Фото надали у фонді «Ізоляція»
VR-проєкт планують передати до хабів Соледарської громади, щоб його могли переглянути переселенці, а згодом представити й у Києві.
Історії жінок Соледара і фотокнизі
Ще одна учасниця резиденції — мисткиня Олександра Клод, яка родом із Донецька, сама вже двічі переселенка.
Олександра Клод. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Авторська фотовиставка Олександри Клод «Сіль землі моєї» у Дніпрі. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Як розповіла Наталя Тищук, вона працювала з жінками Соледарської громади, записувала їхні особисті історії та створювала фотопортрети.
Результатом стала фотокнига "Сіль землі моєї" зі світлинами та розповідями учасниць.
Презентація книги «Сіль землі моєї» у Дніпрі. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Виставка фото жінок Соледара у Дніпрі. Фото надали у фонді «Ізоляція» "Фактично це така історія в обличчях маленького міста", — говорить Наталя Тищук.
Видання перекладене англійською мовою. Після завершення проєкту його планують опублікувати в електронному форматі на сайті фонду "Ізоляція", а також презентувати на майбутніх виставках.
Донеччина у звуках і словах: дев'ять музичних творів з цитатами переселенців
Як розповіла Наталя, інша частина резиденцій проходила у Полтаві разом із переселенцями з Краматорського району.
Мисткиня Дар'я Подольцева разом із композитором Олексієм Шмураком створили сучасний музичний твір, основу якого склали цитати з розмов із переселенцям.
Квіти з паперу, виготовлені переселенцями з Краматорського району. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Під час творчих зустрічей люди виготовляли квіти та ділилися своїми історіями. Саме ці записи стали текстовою основою музичної композиції "Rosa Donetsica".
За словами менеджерки проєкту, це не традиційні пісні, а дев'ять сучасних музичних творів із речитативами, прямою мовою та авторською музикою.
«Rosa Donetsica». Дар’я Подольцева разом із композитором Олексієм Шмураком створили сучасний музичний твір про Донеччину. Фото надали у фонді «Ізоляція» "Мисткиня робила квіти з переселенцями й збирала їхню мову — те як ми говоримо у житті. Олексій написав музику і фактично ці висловлювання лягли в основу такого сучасного перформансу. Це дев'ять музичних творів про Донеччину, але це не просто пісня, до якої ми звикли — там є речитатив, фрази, але в супроводі музичної обробки", — пояснює Наталія Тищук.
Після прем'єри в Полтаві, додає вона, команда сподівається представити цей проєкт і в Києві.
Квіти, виготовлені переселенцями. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Артбук про землю Донеччини, де пам'ять людей переплітається з ландшафтом
Мисткиня Богдана Корогод під час роботи над своєю резиденцією записувала спогади переселенців, а також відвідала Краматорськ та Слов'янськ, де спілкувалася з місцевими жителями та майстрами кераміки. До того, зауважує менеджерка проєкту, на Донеччині не була.
Богдана Корогод під час резиденції в Полтаві. Фото надали у фонді «Ізоляція»
Зібрані історії стали основою майбутнього артбуку, у якому пам'ять людей переплітається з темою ландшафту Донеччини, крейди, глини та землі.
Мисткиня Богдана Корогод читає авторський твір. Фото надали у фонді «Ізоляція»"Я в захваті від її роботи. Адже вона це все сплела через ландшафт і зріз землі. Там є глина, яка у нас на Донеччині, крейда. Вона це все поєднала з історіями людей", — ділиться враженнями Наталя.
Під час виставки у Полтаві мисткиня представила великі текстильні полотна, на яких художньо відтворила фрази людей, "які вона від них чула, досліджувала. Це все вона подала в художньому виконанні, вона читала свій твір".
Текстильні полотна, на яких мисткиня художньо відтворила почуті від людей висловлювання. Фото надали у фонді «Ізоляція»
За словами Наталі Тищук, після завершення резиденцій команда працює над тим, щоб усі створені роботи не залишилися лише частиною одного проєкту.
"Це історія про те, як ми жили в евакуації. Можливо, через п'ятдесят років це вже буде сторінкою історії. Вийшли дуже гарні матеріали, і хочеться, щоб люди їх бачили. Ми працюємо над тим, щоб показати ці проєкти ще й у Києві та зробити їх доступними для ширшої аудиторії", — підкреслила вона.
