Рудольф на псевдо «Тюльпан». Суспільне Донбас/Юлія Підгола
“Вона виконує евакуацію важких машин. Тут є маніпулятор, кран. Кран піднімає до трьох тонн. А ось це у нас — цікава річ. Воно одягається на колеса, гідравліка опускає його, а потім повністю піднімає передню частину машини. Коли попереду підбита техніка, ми чіпляємо її ланцюгами, піднімаємо — і все, їдемо. Намагаємося якнайшвидше втекти, щоб дрони нас не наздогнали”, — розповідає Рудольф.
Чоловік каже: за роки війни екіпаж власноруч доопрацьовував машину, щоб покращити захист людей усередині.
“Уламки не можуть туди дістатися. Це товста гума. Вона не дає уламкам туди потрапити. Сіткою все повністю закрито. Ми заварили її, щоб у кабіну до водія нічого не долетіло. Це дуже важливо. Коли дрони б’ють, уламки застрягають, розбиваються. Але що поробиш?” — говорить військовий.
Рудольф в своїй евакуаційній машині для військової техніки. Суспільне Донбас
Нині чоловік — головний сержант батальйону. Каже: служба в українському війську стала для нього справою життя.
“Оце все — моє життя. Я так бачу. У мене таке відчуття, що я народився у війні. Це — моє життя. Я обожнюю це все”, — говорить Рудольф.
Зізнається: після тривалого перебування на тиловій посаді відчував, що не може залишатися осторонь бойової роботи, тому попросив командування перевести його до евакуаційного підрозділу.
“Я дуже просив комбата. Казав: “Я не тиловик. Два роки я вже мучуся. Я або помру, або звільнюся”. Він мені пообіцяв: “Добре, займайся евакуацією”. Я ніби заново став на ноги. Я зараз розквіт. Я без адреналіну не можу”, — розповідає головний сержант.
Рудольф «Тюльпан» — головний сержант батальйону 152-ї окремої єгерської бригади. Суспільне Донбас/Олександр Буряк
Одну з евакуацій Рудольф згадує особливо добре. Тоді разом із побратимами йому вдалося не лише витягнути підбиту техніку, а й врятувати військових.
“Одного разу ми на своєму KirpiKirpi — турецький броньований автомобіль класу MRAP (Mine-Resistant Ambush Protected), виробництва компанії BMC. Призначений для перевезення особового складу, захищений від підривів на мінах і атак із засідок. Широко використовується Силами оборони України. поїхали, другий Kirpi… Наших хлопців підбили, а я, дурень, забув, що у мене РЕБ підбитий. Я поїхав туди забирати своїх хлопців. Я — як бик на червону ганчірку. Якщо б’ють по моїх хлопцях, я не думаю — я їду вперед. Поїхав, забрав своїх хлопців, завантажив. Комбат виходить на зв’язок і каже: “Хлопців підбили”. А я відповідаю: “Я вже везу їх додому”. І привіз додому”, — згадує він.
Свій позивний “Тюльпан” військовий отримав ще в юності, під час служби в Афганістані.
“В Афганістані мені дівчина подарувала квітку — ромашку. А капітан Бєліков, до речі, киянин, мій командир, питає: “Що це за квітка?”. Я з переляку відповів: “Тюльпан”. Він каже: “Та це ж ромашка, а не тюльпан”. Так у мене й залишився позивний “Тюльпан”, — усміхається Рудольф.
Рудольф своє псевдо «Тюльпан» отримав ще під час війни в Афганістані . Суспільне Донбас
За походженням Рудольф — вірменин. В Україні він живе вже понад 30 років. Каже: брав участь і в Помаранчевій революції, і в Революції Гідності, а з початком російської агресії у 2014 році добровольцем пішов захищати країну.
“Ми тоді добровольцями пішли. Ти усвідомлено йдеш воювати. Ні зброї, нічого не було. Добровольці, так. ЗСУ — була армія, а ми добровольцями йшли”, — згадує військовий.
У 2022 році він знову став до лав захисників. Доля привела його на ті самі позиції під Авдіївкою, де він воював ще під час АТО.
“Як добровольці у 2022 році також потрапили до Авдіївки. Я потрапив до того самого окопу, як і у 2014–2015 роках. Це було щось. Ми, котрі ці окопи копали, ми, котрі ці бліндажі робили, туди ж і потрапили”, — розповідає Рудольф.
Зараз військовому 61 рік. Він — найстарший у своєму підрозділі. Попри дві контузії, поранення та рекомендації лікарів завершити службу, каже: залишати військо поки не збирається.
Номер на евакуаційній машині військогового з його позивним «Тюльпан». Суспільне Донбас/Юлія Підгола
“Відтискаюся. Не бігаю, але відтискаюся. Каву п’ю, курити кинув давно, не курю. Не знаю, може, гени. У мене дві контузії. Від вибухової хвилі мене відкинуло на 16 метрів, після цього серце збільшилося на чотири сантиметри. Мені сказали: “Все, ти не можеш воювати”. А я буду воювати і піду воювати. Серце як розширилося, так і звузиться”, — говорить він.
Каже: намагається підтримувати фізичну форму й жартома пропонує молодшим побратимам позмагатися з ним.
“Я всім хлопцям кажу: нумо змагатися у відтисканнях — хто більше. Переможеш — можеш мене “батьком” назвати. А так ні, я — командир, не батько вам. У мене хлопці хороші, з пораненнями, усі воювали, бойові”, — усміхається Рудольф.
У "Тюльпана" четверо доньок та восьмеро онуків, які живуть у США. Втім своїм справжнім домом військовий називає Україну, а головною мотивацією — захист землі, яка стала для нього рідною.
“Мій дім — Київ! Україна. Скажу відкрито, перед камерами. Хлопці кажуть: “Я воюю за свою сім’ю”. А я воюю за свою святу землю. Вона мене прийняла, годувала, дала друзів і поставила на ноги. Я молодим сюди приїхав. Це свята земля”, — говорить Рудольф.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
