Кадр з фільму «Квітка на камені». Довженко-центр
Колекція "Кіноревізія Донбасу" опублікована на сайті онлайн-кінотеатру Довженко-Центра. Наразі в колекції пʼять стрічок, які показують життя донбаського регіону різних років з сторін та ідеологічних поглядів.
Про це повідомляє Довженко-Центр.
"Кіно стає хорошим провідником у дослідженні конструкції й еволюції мітології Донбасу: його індустріального сталінського періоду в авангардних і соцреалістичних формах вираження, шахтарського гірничого дискурсу, часів окупації Другої світової війни, переосмислень доби Відлиги, "липневих гроз" і російсько-української війни", —йдеться у повідомленні.
Наразі у добірці зібрано пʼять стрічок, "Я люблю"(1936) Леоніда Лукова, "Нескорені" (1945) Марка Донського, "Одинадцятий" (1928) та "Симфонія Донбасу" (1930) Дзиґи Вертова, а також "Квітка на камені" (1962) Сергія Параджанова та Анатолія Слісаренко.
Поступово колекція буде поповнюватись новими стрічками.
"Закритий прикордонний, а згодом і прифронтовий регіон раз по раз ставав і стає об’єктом маніпуляцій, чужих візій та кліше, дискусій, осмислень і переосмислень — часто експлуатаційних, інколи всуціль нав’язаних ззовні, без огляду на голоси самих мешканців", — йдеться у повідомленні.
- "Одинадцятий" — присвячений успіхам першої п’ятирічки, фільм оповідає про прискорену промислову модернізацію південного сходу України, що спричинила перетворення аграрної країни на індустріальну. Зокрема стрічка показує роботу шахт у Макіївці та інших містечках Донбасу.
- "Симфонія Донбасу" — перший звуковий фільм українського кіно. Симфонія про індустріальне, аграрне та культурне життя Донбасу. Особливий акцент фільм робить на антирелігійні кампанії, агітаційні марші, а також фізкультурний побут доби.
- "Нескорені" — екранізація повісті Бориса Горбатова про "героїчне життя та боротьбу" Донбасу за часів німецької окупації. Родина заводського майстра Тараса Яценка не може евакуюватися з міста через хворобу онуки. Сам Тарас впевнений, що незабаром усе минеться, треба лише чекати й не коритися ворогу. Тим не менше реальність війни зводить нанівець усі спроби дистанціюватися від конфлікту.
- "Я люблю" — екранізація біографічного роману Олександра Авдєєнко, що свого часу стала справжньою подією в культурному житті Радянського Союзу, і разом з тим, один з найкращих фільмів уродженця Маріуполя, режисера Леоніда Лукова. Лукова справедливо називали співцем Донбасу, і саме тут відбувалася дія щонайменше п’яти його стрічок. Проте, навіть серед них, «Я люблю» стоїть окремо. Ця картина виділяється своєю незвичною казковою інтонацію, настроєм і справжньою романною формою.
- "Квітка на камені" — У молодому містечку, яке будується посеред донецького степу, Григорій Грива, шахтар зі складним характером, закохується в активістку-ідеалістку Люду, яка не відповідає йому взаємністю. Паралельна сюжетна лінія розповідає про ще одну пару, кохання якої випробовує місцева релігійна секта.
