Військові інженерного підрозділу натягують сітки над однією з доріг Донеччини. Через велику кількість дронів і роботизованих систем на фронті небезпечна для перебування людини зона значно розширилась. Суспільне Новини/Олександр Магула
Чорний-чорний птах починає диміти в небі й планує у поле. Він беззвучно сідає на ріллі і вже не злітає.
— Старшина, що це? "Гербера"? — запитує Том, вдивляючись у горизонт. Том уже відстріляв зо 50 набоїв із кулемета Браунінга, встановленого на багажнику "хаммера".
— Поки не знаю, але здається, це "шахед", — відповідає командир мобільної вогневої групи, роздивляючись у бінокль чорного птаха з підбитим крилом.
Хоча ця місцевість досить далеко від фронту — приблизно 30 кілометрів від лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) — сюди долітають розвідувальні та ударні безпілотники. "Гербери", "зали", "ланцети", "молнії", "герані" — постійна історія в цьому регіоні. Модифіковані версії таких БпЛА можуть нести на собі FPV-дрони, стаючи для них дроном-маткою. Оптоволоконний ріл, тобто котушка для дрона, сягає 25 кілометрів, і їх у Росії роблять масово на державному рівні.
Тож кілзона, яка раніше умовно визначалась радіусом 15 кілометрів від ЛБЗ, розширюється, а життя на Донбасі — невблаганно змінюється.
Так, тепер це "війна роботів". Дрони підміняють людей там, де це можливо. Важкі бомбери доносять посилки на передову, НРК — наземні роботизовані комплекси — вивозять поранених і доправляють боєприпаси. Але попри всі переваги роботів на війні, жоден дрон не буде працювати як треба без людини.
Суспільне провело два тижні на Донбасі з підрозділами Сил оборони — від екіпажів дронів, що доправляють посилки піхоті, до мобільних вогневих груп, які збивають російські БПЛА фактично в тилу. Історії про те, як роботи змінюють не лише фронт, а й звичайне життя на Покровському, Костянтинівському і Новопавлівському напрямках — у репортажі.
Усі військові тут фігурують лише за позивними.
У першу чергу
"Князь Вандал Новгородський" лежить на столі в майстерні Модератора. Важкий та великий, він тримається купи на квадратному жовтому каркасі, надрукованому на 3D-принтері. Це оптоволоконний дрон, що масово виробляють на російських заводах і постачають для таких підрозділів, як "Рубікон" і "Судний день" — одних із найефективніших і найжорстокіших бойових структур Міноборони РФ.
Цей "князь" уже своє відлітав. На столі в Модератора він опинився після того, як намагався вразити один із FPV-екіпажів батальйону безпілотних систем 68-ї окремої єгерської бригади "Шершні Довбуша". Модератор — інженер майстерні оптоволоконних дронів. Колись він модерував сторінки інтернет-користувачів, спочатку на OnlyFansІнтернет-сервіс, який спеціалізується на контенті 18+., потім на стримінгових платформах. Після мобілізації пройшов шлях від заряджаючого дрона до командира екіпажу. Коли відкрилася майстерня оптоволокна, Модератор почав працювати з цими дронами. У 2025 році це стало новим викликом.
Росіяни почали використовувати оптоволокно набагато раніше за українську армію. Зараз кількість і активність цих дронів така висока, що заїхати пілоту на позицію — спецоперація. Адже оптоволокно не витіснило радіоелектронні дрони, а лиш додало викликів.
— На них не діє РЕБ і їх не можна відслідкувати, як звичайні дрони, — пояснює Модератор. — Якщо у вас є приймач на частоті, на якій летить дрон, то ви можете налаштувати його й бачитиМова про перехоплення відеосигналу з дрона., де він летить. З оптоволокном не так, тому він може залетіти туди, куди не дістане радіоелектронний дрон.
Модератор у своїй майстерні розбирає один з найефективніших російських оптоволоконних дронів «Князь Вандал Новгородський». Суспільне Новини/Олександр Магула
На кінець 2025 року дорога на позиції для пілотів FPV виглядає так: екіпаж висувається ледь не за добу до початку своєї зміни. Пілоти автівкою підʼїжджають до найбільш безпечної для них точки, звідки можна вивантажити техніку, боєприпаси та власні речі й перекласти їх на маленький НРК. Далі тільки пішки.
Для цивільної людини 5-12 кілометрів пішки — це максимум три-чотири години ходьби. Для військового в повному екіпіруванні, який у кілзоні веде перед собою навантажений НРК, похід може тривати від кількох годин до трьох діб. Ніколи не вгадаєш, скільки часу доведеться просидіти в укритті, перш ніж повітряний простір стане чистим чи бодай придатним для пересування.
Враховуючи таку складну логістику, все, що опиняється на позиціях, має працювати без проблем. Бо уявіть: ви нарешті доходите до позиції, а ваша зброя не летить. А нової вам ніхто не привезе.
З новими технологіями проблеми трапляються часто.
Коли у "Шершнів" зʼявилися перші оптоволоконні дрони, потрібні були люди, які їх обслуговуватимуть — напаяють запобіжники, зроблять детонатори, перевірять кожен дротик, щоб він не був оголений і не "коротив", зашиють систему ініціації та видадуть екіпажу на бойовий виїзд. Цим, зокрема, і займається Модератор.
— Мабуть, перший виліт нашого оптоволокна, який я запамʼятав, був "й*б твою мать, добрий день". Це коли наш пілот Льопа знайшов і відпрацював по двох п*дарах, які заховалися в трубі. Хлопці знали, куди вони летіти. Там був поруч наш мавік, який зробив скид біля труби, але в саму трубу не дістав. Радіодрон не міг туди залетіти, бо низька висота. Це була ціль саме під оптоволокно. Хлопці дуже гарно відпрацювали, і коли Льопа залетів і побачив двох п*дарів, то прокоментував це так: "Й*б твою мать, добрий день".
Основне завдання Модератора у бригаді «Шершнів» полягає в підтримці й обслуговувані оптоволоконних дронів. Він повністю готує безпілотники до бойових виїздів екіпажів. Суспільне Новини/Олександр Магула
Кожному заряджаючому перед виїздом Модератор видає спеціальний олівець для чистки оптичних конекторів. Перші тижні пілоти й заряджаючі не розуміли ані що воно таке, ані навіщо це робити. Але якщо конектор брудний — тобто впав на землю, десь об щось черкнувся чи щось інше — то може втратитися керування, може відвалитися картинка, може бути все, що завгодно. Модератор у мікроскоп показував бійцям, що відбувається з конекторами, якщо їх не чистити. Поступово люди почали вчитися.
— Найпоширеніший запит до мене це: "Модератор, шо за х*йню ти нам видав? Воно ніх*я не летить!" Люди з позицій можуть дзвонити і о пʼятій ранку, і о сьомій — один екіпаж, другий, третій. Бо вони на завданні, а в дроні щось відвалилося. Коли кажуть, що [відбулась] детонація на зльоті, я дуже сильно переживаю, поки вони не вийдуть на звʼязок і не скажуть, чи все гаразд, чи треба допомога. Я відповідаю за людей, які працюють із дронами, які я їм даю, — каже Модератор. — У першу чергу я працюю для них, для наших пілотів.
А в наступну чергу — для тих, хто перед пілотами. Тобто для піхоти.
Військовослужбовці 211-ї понтонно-мостової бригади встановлюють антидронові сітки на одній з доріг Донеччини. Такі сітки на дорогах по лінії фронту та в прифронтовій зоні заважають російським пілотам скидати вибухівку на техніку чи автівки. Суспільне Новини/Олександр Магула
Доставка теперішнього
— Ось це наша машина була, це згорілий бліндаж, це ждун сидів, ми чули, як він пищить, і це наша машина, і це ось теж, — говорить командир "Шершнів" Лютий, показуючи в телефоні галерею з кладовища спалених пікапів. У його підрозділі за короткий проміжок часу на Покровському напрямку через влучання дронів згоріли 14 автівок.
— Тобто ми уже стараємося не заїжджати на позиції. А робота дронщика має бути забезпечена елементарним. Це не лише борти, а й старлінк, генератор, екофло. Щоб якісно працювати, дронщики мають постійно бути на звʼязку. Дронщиків треба захищати — і щоб знати, як це робити, ти сам маєш відчути, що відбувається. Тому і я їжджу на облаштування позицій, і наш головний сержант провів на позиціях два тижні, і командир роти, коли заїжджав у Покровськ, брав із собою кулемета, аби, в разі чого, дати стрілецький бій. А щоб виставити позицію, одного пікапа замало.
Командир батальйону безпілотних систем «Шершні Довбуша» 68-ї окремої єгерської бригади В’ячеслав «Лютий» Шевчук. Суспільне Новини/Олександр Магула
У екіпажів дронів зʼявилася ще одне завдання — доставка посилок на піхотні позиції. Життя піхотинця у виритій в землі норі, чи навіть у підвалі, залежить від того, чи зможе дрон долетіти до позиції, чи зможе пілот якомога ближче скинути посилку, і чи зможе хоч хтось вийти з укриття й безпечно її забрати. Екіпаж важких бомберів знає це достеменно, бо дехто з них і сам раніше був рядовим піхотинцем.
— Що в цих посилках, здогадатися не складно, — говорить Кордон, один із заряджаючих екіпажу важких бомберів "Шершнів". Інший заряджаючий на позивний "Зять" кріпить до дрона "Немезис" великий пакунок.
Можна припустити, що в пакунку павербенки, газові балони, цигарки, їжа. Вага вантажу — близько 6 кілограмів. "Немезис" може підняти до 12, не рахуючи ваги власних батарей. Тому згори хлопці довантажують на нього ще три баклажки води.
Пілот керує "Немезисом" дистанційно, далеко від кілзони. Цей дрон летить завдяки супутниковому звʼязку, тому літати на ньому можна фактично з будь-якої точки.
Паралельно військові на позивні "Клапан" і "Молот" споряджають інший нічний бомбер — “Перун”. Поки "Немезис" доправлятиме посилки, “Перун” працюватиме вздовж доріг й підʼїздів до Покровська. На "Перуні" цієї ночі літає Колектор. Поки його побратими споряджають дрон, він чекає в підвалі: дивиться напрямок польоту, перевіряє, чи працює навігація й камера. Коли всі спустяться в укриття, спершу полетить "Немезис", а за ним — і "Перун".
— Ви ж бачили оте відео, як п*дари заїжджають у Покровськ? Наче в "Мед Максі"Скажений Макс", бойовик-антиутопія, де персонажі пересуваються на саморобних та модифікованих машинах і мотоциклах.". Як їм це вдалося? Все просто — в тумані заїхали. Зараз будемо працювати на цій дорозі, — говорить Колектор.
Бійці екіпажу важких бомберів «Шершнів» Зять (ліворуч) і Кордон готують пакунок, який дроном «Немезис» відправлять піхотинцям на позиції. Суспільне Новини/Олександр Магула
Військові готують «Немезис» до вильоту. Суспільне Новини/Олександр Магула
Кордон прикручує пакунок і воду. Важкі дрони військові нині активно використовують не лише як бомбардувальники, а й для доставки води, їжі чи ліків пораненим, особливо коли наземна логістика складна. Суспільне Новини/Олександр Магула
І "Немезис", і "Перун" розробляли як бомбардувальники для важливих цілей на кшталт бронетехніки, складів боєприпасів чи командних пунктів. Але з утворенням кілзони важкі бомбери отримали додаткове завдання — доправляти посилки на піхотні позиції, де люди можуть тримати оборону місяцями й куди доїзд через дрони ризикований.
— У який момент стало більше п*дарських дронів? Ну, як "Рубікон" зайшов на наш напрямок, так і стало, — каже Молот, спускаючись в укриття до Колектора.
— Думаю, це десь із серпня відбулося, — продовжує Зять, сідаючи на сходинку металевої драбини, що веде в підвал.
— У них ці *бучі дрони робить завод, — говорить Колектор. — Вони на одну галіму посадку, де є дорога, можуть 200 ефпівішок направляти за добу. Просто літати й контролювати дорогу. На наступну посадку ще 200 ефпівішок будуть пускати. На трасі Покровськ — Родинське — Білицьке за добу по 350 ефпівішок літали. Над однією [10-кілометровою] дорогою кружляли.
— Батка сідає — і він просто летить у найближчу хату чи автівку, — знизує плечима Молот. — Або в поле падає і тоді злітає наступний.
— Дрони у п*дарів постійно вдосконалюються, — каже Кордон, сідаючи на краєчок матраца, що лежить на дошках підвалу. — Навіть за останні пів року дивишся і вже бачиш: камера краща стала, дрон далі вже летить.
— І кількість. Вони вже навіть не летять на конкретні цілі, — продовжує Молот. — Це просто вільне патрулювання.
— Кілзона зараз уже 20-30 кілометрів у два боки, а скоро може збільшитися до 50 кілометрівКотушки з такою довжиною оптоволокна вже також доступні., — спокійно пояснює Колектор. — У п*дарів немає проблеми з дронами, у них є проблема з логістикою. Те, що вони зараз тим самим "Рубіконом" перебили нам логістику, то для себе зекономили 10 кілометрів. Тобто можуть заїхати якоюсь "коробочкою"Броньованою технікою. і доставити пілотам дрони. Можуть послати своїх “ходунів” — просто нагрузити одного п*дара ефпівішками, іншого — батками, третього — боєприпасами і йти. Когось одного засіче наша FPV, його й*бне, але прийде наступний, візьме його рюкзак і понесе далі. Якщо вони займуть висоту горизонту в Донецькій області, поставлять антенку і заведуть своїх дронщиків у Покровськ, то FPV зможуть діставати навіть у Павлоград. Булочка, ти злетів? — запитує Колектор у пілота "Немезиса".
— Так, але спробуйте наступного разу трохи менше його навантажувати, трохи важко летить, — відповідає в стрімі Булочка.
— Колектор, як будеш у повітрі, то скажеш, — говорить черговий у стрімі. Колектор бере пульт і піднімає "Перуна" слідом за "Немезисом". З вулиці чути гул, ніби велетенський шершень випадково залетів у квартиру.
— Уже лечу. Давай заховаємося у хмаринках, — доповідає Колектор і піднімає дрон над густою монохромною мрякою.
Молот, Зять і Клапан споряджають інший нічний бомбер — «Перун». Він мінуватиме дороги та підʼїзди до Покровська. Суспільне Новини/Олександр Магула
Пілот екіпажу «Шершнів» на позивний «Колектор» піднімає обидва важкі дрони в повітря. Суспільне Новини/Олександр Магула
Політ триває швидко — десь до 40 хвилин для обох дронів. Колектор описує, як "Перун" пролітає над краєм Покровська. Це все місто, у яке ще рік тому можна було заїхати.
"Немезис" уже повертається додому. Посилку доставлено. "Перун" іще трошки має долетіти й теж буде повертатися. Це нічні дрони, тому вранці Зять і Кордон збираються виїхати з позиції — забрати батареї, на вечір привезти нові, вивезти журналістів.
Вони виводять автівку ще в повній темряві. Погода нині туманна, тому виїхати з позицій трохи легше. Але пікап спершу пробуксовує в багнюці. Потім його починає заносити на слизькій дорозі. Щойно машина виїжджає з найнебезпечнішої 10-кілометрової зони, салоном шириться запах спаленого зчеплення, автівка зупиняється посеред дороги й більше не заводиться.
— І це вже вдруге так, — каже Зять, штурхаючи ногою колесо. — Цього разу нам повезло, ми принаймні в "умовній безпеці". Заглохни вона на пʼять кілометрів раніше — довелося би пішки вертатися, шукати укриття. Так у мене вперше з нею було. Нормальні машини попалили, доводиться їздити на цьому. Але зараз нас має хтось забрати.
Забирати пікап приїжджає Руля. Він вистрибує з громіздкого броньованого "хаммера", дістає трос. Утрьох військові кріплять пікап до "хаммера", Кордон сідає за кермо. Руля заводиться й "хаммер" летить на виїзд, оминаючи в темряві навʼючений НРК, який повільно котиться у напрямку ЛБЗ.
У крихітні отвори лобового скла, що заховане під приварену до "хаммера" металеву антидронову сітку, видно яскраві помаранчеві спалахи на горизонті.
Це чотири КАБи впали в районі Добропілля.
— Це північне сяйво, бл*дь, — жартує Руля.
Після завершення роботи військові грузять бомбери в пікап. Суспільне Новини/Олександр Магула
Світ роботів у Костянтинівці
Бордовий "Ланос" паркується біля хвіртки звичайного сільського будинку. З нього виходять жінка й чоловік і зацікавлено дивляться, як повз них повільно котиться наземний роботизований комплекс "Ратель-М". На собі він везе ще два менших НРК, шини та все, що вмістилося на майданчик, аби протестувати робота. Пара з усмішкою проводить робота поглядами за ріг вулиці.
— Ви навіть не уявляєте, які в цього дрона будуть *бануті задачі, — говорить 24-річний оператор НРК 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу на позивний "Мажор". Ця бригада воює на Костянтинівському напрямку.
Логістика в Костянтинівці не просто складна. На місто щодня сипляться КАБи, які добивають і так понівечені будинки. FPV-дрони перерізають заїзд автівок і людям треба спішуватися десь за пʼять-шість кілометрів перед містом. Сітки вздовж основних доріг висять сірим клоччям. У будинках немає дахів. А російські ДРГ вже фіксують на краю міста.
Важкі бомбери також доправляють посилки на позиції, але дрони не здатні підняти більше 15 кілограмів і не можуть забрати на собі людину. Ці завдання виконують НРК.
Сільські собаки біжать за НРК, якого тестують оператори 28-ї бригади. Суспільне Новини/Олександр Магула
Мажор прикручує до дрона камеру, перевіряє, чи дає вона картинку. "Ратель-М" може везти на собі 300-400 кілограмів ваги. Конкретно цей робот у бригаді ще новенький і геть необкатаний. Теоретично він зможе як підвозити посилки на позиції, куди вже неможливо заїхати машиною, так і вивозити людей — загиблих і поранених.
— Він буде їхати на 20 кілометрів в одну сторону, і зараз нам треба зрозуміти, потягне він чи ні, — пояснює Мажор, закручуючи на ньому всі шурупи.
Разом із Мажором працює 25-річний Акім. Це зараз вони обидва — оператори НРК, а ще не так давно вони були навідниками БМП-2Радянська гусенична бойова машина піхоти..
— Пересіли з великої машинки на маленьку, — каже Акім. — Виходить так: у нас є позиції поблизу Констахи, куди доставляється дрон. Його там споряджають посилками і він їде, а вже звідси, з майстерні, оператори ним управляють. Посилки їдуть піхоті, ефпівішникам. Провізія, боєкомплект, медикаменти — усе, що попросять. Медевакуація теж є. Це рідко й дуже небезпечно, бо в цих НРК немає броньованої капсули, лише платформа. Але робимо. Та більше стараємося вивозити поранених квадроциклами в максимально безпечне місце, де медики можуть зустріти.
Оператори НРК 28-ї бригади Акім і Мажор (праворуч) споряджають «Ратель-М», щоб протестувати його на сільській дорозі на Донеччині. Мажор прикручує на «ратель» камеру. Суспільне Новини/Олександр Магула
Акім навантажує «Ратель-М», щоб перевірити, чи «потягне» в реальних умовах цей НРК заявлене в його технічних характеристиках навантаження. Суспільне Новини/Олександр Магула
Поряд із великим НРК припарковані кілька набагато менших. Це — "Рисі". Вони несуть на собі до 150 кілограмів вантажу, але майданчик, куди все можна скласти, набагато менший, ніж у "Ратель-М". Проте Акім каже, що це досі його улюблений робот: легкий у керуванні, доволі швидкий, маневрений і вже добре себе показав.
Деякі "Рисі" зараз на відновленні в майстерні — в них влучили FPV. Механічне ушкодження може вивести НРК з ладу, але це складно, бо вони негабаритні й, за необхідності, можуть заховатися. Ушкоджені "Рисі" трохи підлатають — і вони теж повернуться в стрій.
— Раніше пікап міг залетіти в Костянтинівку з РЕБом, але зараз дрони-ждуни є, оптоволокно. РЕБ не спасає, а НРК зберігає життя. Навіть на цьому дроні, — Акім показує на маленьку "Рись", — ми вивозили з позицій людей. Отак вони клубочком скрючувалися на платформі і їхали. Наприклад, один поранений тиждень повз із позиції, щоб ми його могли забрати. Без ноги. Бо коли немає жодної іншої можливості, а ти хочеш вибратися, ти виберешся.
— Памʼятаєте, як раніше була "дорога життя" на Бахмут? — запитує Лука, командир Акіма й Мажора. — Як заїжджали на позицію, то в "беху" сідали шестеро людей і здавалося, що тісно. А як уже виїжджали з позицій, то туди могло натрамбуватися 14 чоловік і всім було зручно, ніхто не жалівся. Тепер тільки одне помінялося. Тепер це — війна дронів.
Спершу Акім і Мажор завантажують "Рись" і Акім скеровує її з двору на "прогулянку" вулицею. За нею їде завантажений "Ратель-М", яким керує Мажор. Дрони розганяються побитою вулицею, проїжджають маленьку сільську крамничку, де на них озираються місцеві, що випасають кіз у полі. Назустріч “Рателі” вибігає зграя собак. Вони гавкають на робота, намагаються вхопитися зубами за платформу, кидаються йому під колеса. Але зрештою втрачають до машини інтерес.
Мажор управляє роботом, який із навантаженням пробує проїжджати побитою дорогою. Суспільне Новини/Олександр Магула
— Ми якось на таке НРК загрузили близько 200 кілограмів вибухівки, заїхали в будівлю, де сиділи п*дари, багато п*дарів, і — бум!, — розповідає Лука. — Там такий вибух був потужний, шо все вилетіло. Так, НРК повільний. Але не такий шумний як бронетехніка. Ми його маскуємо — і все. Тобто НРК це теж розхідник, який треба, і треба, і треба. Це вже точно не така війна, як у 2022-му була, і не як у 2023-му, і навіть не як у 2024-му. Все геть помінялося.
День мертвого "Граду"
Світлана веде пʼятеро корів дорогою на межі Донецької та Дніпропетровської областей попід антидроновою сіткою. Дві чорні, дві рябі, одна — найменша — руда. Корови йдуть повільно. Ранковий туман тільки починає розсіюватися. Біля тварин пригальмовують оливкові пікапи, величезні вантажні фури, цивільні "Жигулі" й "Ланос". Вони притискаються до узбіччя, даючи коровам дорогу, але намагаючись не зачепити край сітки.
Коли корова заплутується в ній рогами, Світлана підходить до тварини і, примовляючи: "Ой, ну що ж ти так", допомагає звільнитися. Жінка усміхається й радісно повідомляє, киваючи на своїх корів, що вони всі — тільні, а отже, на літо будуть телята.
— Ну, оце ж тільки хіба оце все не завадило, — трохи сумно всміхається Світлана, киваючи головою в бік сіток.
Мовою господарки корів "оце все" — війна. Але насправді вона вже тут. Сітка в цьому селі зʼявилася не так давно — відколи Покровський напрямок почав розширюватися, а Курахівський напрямок став Новопавлівським. Тобто, коли фронт досяг межі Донеччини та Дніпропетровщини, усі дороги почали "зашторювати".
Світлана веде корів попід антидроновою сіткою, якою військові накрили дорогу в населеному пункті на межі Донецької та Дніпропетровської областей. Суспільне Новини/Олександр Магула
Недалеко звідси — одна з позицій екіпажу ударних безпілотників першого батальйону безпілотних систем 59 ОШБр імені Якова Гандзюка “Хижаки висот”.
Поряд із бліндажем військовий на позивний "Іванич" заряджає дрон. "Крило" HF-1 саме по собі виглядає, як фанерний літачок, розміром із повітряного змія. Він летить на відстань до 50 кілометрів. Уперше в українській армії цей дрон зʼявився в січні 2025 року. Попри те, що він далеко летить, замінити FPV на полі бою цей дрон не зміг, бо для невеликих цілей, типу бліндажів чи навіть автівок, це занадто дорогий засіб ураження. Але по важкій бронетехніці цей дрон працює добре.
Командир екіпажу — Санчес — проводить невелику екскурсію бліндажем. Дві пари нар, збитий із довгих дошок стіл — пункт управління.
— Друзі, всім міцного козацького. Los Muertos на бойовому чергуванні, — голосом Робіна Вільямса з "Добрий ранок, ВʼєтнамеХудожній фільм 1987 року про радіоведучого американської військової станції у Вʼєтнамі, який вирішує зробити ефір жвавішим та веселішим." вітається в стрімі Санчес. — Що там, парні, як справи? Щось для нас цікаве є вже?
На стіні назва екіпажу — Los Muertos. Ця назва походить з латиноамериканської культури вшанування померлих родичів та близьких і перекладається як "День мертвих" . Під написом — зарубки за кількістю уражених цілей.
— Ми — екіпаж, який найперший зустрічає FPV у нереальних місцях, — каже Санчес. — У 2023 році нас ввалила FPV на вісім кілометрів від ЛБЗ. Це було дуже далеко на той час: ось село, маршрутки їздять, люди на роботу йдуть. А нам FPV ввалило в бліндаж. Я доповідаю, а нам не вірять. Казали, що це нереально.
Іванич і Куба готують до запуску ударний дрон HF-1. Суспільне Новини/Олександр Магула
Командир екіпажу «Хижаків» Санчес та штурман Кремень встановлюють антену перед запуском «крила». Суспільне Новини/Олександр Магула
Санчес показує на екрані ноутбука, як розвідувальний мавік пролітає над озерами на межі Донеччини і Дніпропетровщини, як звертає в бік доріг, вишукуючи цілі. Кілзона на Донбасі працює в обидва боки. Так, українській армії важко пересуватися бронетехнікою через засилля дронів — але і в росіян по той бік ЛБЗ така ж проблема. Щойно на дорозі зʼявляється щось більше за мотоцикл, туди летить усе, що тільки можна. Тому, коли розвідники помічають, як російський РСЗВ "Град" завертає в посадку, лишаючи на асфальті сліди він шин, Los Muertos готуються на виліт.
— У нас на напрямку зараз найбільше подавлення, незвичайне подавлення, закривають частоти й важко знайти робочі, — розповідає Санчес. — Плюс збивають борти. У серпні зайшов сюди "Рубікон" і просто навалили нам стільки бортів, що здуріти. А ми до цього не були готові. Кілзони збільшуються і будуть збільшуватися. У них технологіями займаються не волонтери, а держава. Підтримки більше. Зараз "молніямиРосійський дрон-камікадзе, який використовується для атаки на дальні цілі у тилу, трохи менший за "шахед"." засипають. Від Павлограда через одне село знайшли FPV.
— Тобто росіяни починають активно тестувати "дрони-матки", які можуть нести на собі FPV і, відповідно, збільшувати дальність польоту дрона, — продовжує штурман Кремень, спостерігаючи за стрімом розвідки. Кремень із Кременчука, свій позивний не любить, хоч сам його обрав. — Коли "матки" вийдуть на потік, кілзона розшириться.
Санчес (праворуч) і Кремень слідкують на моніторі за ситуацією в зоні роботи їхнього підрозділу. Військові кажуть, що в цей час розвідувальний мавік пролітає над дорогами й водоймами та вишукує цілі. Суспільне Новини/Олександр Магула
Іванич заздалегідь підготував "крило" до вильоту, зарядив і відкалібрував. Перевіряючи конектори, він торкається пальцями сирої землі, відводячи зайвий струм у ґрунт. Разом з Іваничем працює Куба. Вони ставлять літачок на мінікатапульту й коли Санчес дає команду, катапульта вистрілює. "Крило" летить над полем чорних підмерзлих соняшників.
— Ось тут РСЗВ заїхало в кущі й стоїть, — пояснює Кремень. — Побачити б його хоч трошки, бо ось ніби FPV спробували уразити, але не знаю, чи вийшло.
Як “Граду” все ж вдалося заїхати в кілзону? Відповідь проста: швидше за все, у тумані. Помітити таку установку, відповідно, теж важко. А як вже помітили — "постріл", "два вильоти швидкихТобто FPV-дронів.", "ще один швидкий", "пішов постріл" і так поки в стрімі не пролунає "є ураження".
— Ціль під тобою, просто нагнися, — говорить Кремень Санчесу й той накренює дрон. Літачок "зникає" з екрана.
— Черговий, ми вʼїб*ли ціль. Але стріму не було, мавік не туди дивився, — говорить у стрім Санчес. — Іванич таку бойову частину наклепав, що там мав бути радіоактивний вибух.
Поки пілоти зʼясовують, чи точно було ураження, Іванич задоволено всміхається й піднімається нагору — ладнати наступний літачок.
Іванич заряджає «крило» HF-1. Такі дрони не літають далеко й не стали заміною FPV, але, за потреби, добре працюють по важкій бронетехніці росіян. Суспільне Новини/Олександр Магула
Браунінг проти "Герані"
"Гербери" й "герані" на Дніпропетровщині зʼявилися наприкінці літа 2025 року і йдеться не про квіти. Це російські БПЛА, дешевші аналоги іранських "шахедів".
Одна "гербера" лежить на ґанку будинку, де живуть бійці мобільної вогневої групи 59-ї ОШБр імені Якова Гандзюка. Її крило розсипається пінопластом, корпус фанерний. Лише за вересень і лише військові цієї групи збили 18 таких дронів.
Різниця між "герберою" і "Геранню-2" у тому, що перша має меншу бойову частину, але літає з камерою. Тобто по той бік "гербери" є людина. "Герань-2" має більшу бойову частину, але летить за заданими координатамиПриблизно через тиждень після подій, що описані у цьому репортажі, було зафіксовано роботу ймовірно БпЛА "Герань-2" на ручному керуванні. Дрон атакував мобільну вогневу групу на Чернігівщині, різко змінивши траєкторію, що нетипово для таких моделей дронів. Він був обладнаний Mesh-системою, завдяки якій їм можна було керувати у польоті.. Буває так, що "гербера" може бути без бойової частини, тільки на розвідку. У "Герані-2" ширший розмах крил, вона важча, може нести набагато більше вибухівки — і летить цей дрон швидше й вище.
— Ми збиваємо переважно "гербери", бо “герані" нам складно дістати, — пояснює командир розрахунку мобільної вогневої групи, позивний "Топік". — Вони шукають техніку, машини, несуть осколочні заряди. Часто задача "гербер" — виснажити ППО. Якщо їх багато, вони кілька днів літають і їх збивають, то наступні ночі вони можуть різко змінювати напрямок. Таким чином вони кошмарять ППО. Ми можемо спати по одній-дві години на добу. Бо якщо вона летить, ми зобовʼязані реагувати. Але чи долетить вона до нас, чи ні, ніхто не знає. Особисто мені байдуже, куди саме вона летить. Я про це не думаю. Мені головне її збить.
Командир розрахунку мобільної вогневої групи з позивним «Топік» слідкує на моніторі за місцевістю, де вночі працює його підрозділ. Суспільне Новини/Олександр Магула
Бійці МВГ на позиції в очікуванні роботи по дронах. Суспільне Новини/Олександр Магула
За сигналом тривоги водій на позивний "Лебідь" швидко заводить "хаммер". Том застрибує на багажник, на якому закріплений браунінг. Топік сідає на заднє сидіння і скеровує водія на точку, куди наближається БПЛА. В машині холодно. Такий "хаммер" до українського листопада готовий не був.
— Бачите, що на ньому написано? Для морської піхоти США, — говорить Лебідь. — Це машина для пустель.
Коли авто рушає, у густому тумані видно лише спалахи червоних і блакитних лазерів, ніби в "Зоряних війнах". Їх ППО використовують для пошуку цілей у небі. Оглушливий вибух і спалах збоку — хтось уже приземлив дрона.
— Ви коли-небудь чули, як поряд летить FPV-дрон? — уточнює Топік, коли машина зупиняється. — Якщо почуєте схожий звук, тільки вдвічі чи втричі гучніший, від машини тікайте подалі. Бажано, в різні боки.
Лебідь вмикає блакитний лазер. Поки темно, він дивиться в тепловізор. Том направляє браунінг у небо і коли гудіння дрона стає настільки близьким, що здається, ніби він пролітає над головою, вистрілює чергу. Гільзи брязкають об багажник. Дрон вибухає в небі й повільно падає в поле.
— Ви чули? — гукає Том.
— І бачили!
Том спокійно розвертає браунінг в інший бік. Небо розвиднюється. Над Дніпропетровщиною світає. Ще одна чорна-чорна птаха гуде над горизонтом. Том вистрілює ще кілька черг. Птаха задимлюється, а тоді плавно сідає на ріллю й над нею злітає зграя справжніх птахів.
— Старшина, що це? "Гербера"? — запитує Том.
— Поки не знаю — але, здається, це "шахед", — відповідає Топік.
Лебідь, Том і Топік стріляють по цілях у небі. Суспільне Новини/Олександр Магула
Почувши, як підлітає черговий безпілотник, Лебідь перевіряє ціль у тепловізор. Суспільне Новини/Олександр Магула
Том направляє браунінг у небо, й коли гудіння дрона вже чути дуже близько, стріляє. Суспільне Новини/Олександр Магула
"Герань-2Оскільки це скопійований росіянами аналог іранського дрона Shahed, бійці нерідко використовують для нього обидві назви." лежить у полі менше, ніж за кілометр від позиції бійців. Точно не відомо, чому вона не вибухнула ані від кулемета, ані від падіння. Ймовірно, в ній пошкодилося керування й вона просто сіла. Топік доповідає про те, що сталося, в чаті: такий інцидент є хорошою нагодою вивчити дрон у майбутньому
— Кажуть, що ми красавчики, — говорить Топік.
— Ну, це ми й так знаємо, — задоволено усміхається Том, дістає з кабіни машини енергетик, робить ковток і каже. — Отак воно й відбувається: то хтось нас, то ми в когось.
Забирати "Герань-2" приїжджають Юра і Молодий. Вони заводять легкову автівку в поле. Земля обклеює колеса й черевики. Дрон легенько вібрує і трохи гуде. Але коли Юра закінчує його розміновувати, майже 200-кілограмовий робот, переможений звичайними українськими військовими з браунінгом, безпорадно стихає.
— Камери не було? — уточнює Топік.
— Ні, вони ж по координатах летять, — відповідає Юра, відкриває свою машину і показує деактивовану бойову частину. — Зате глянь, яка тут красива картинка. 50 кілограмів ефбезешкиОсколово-фугасна-запалювальна бойова частина..
— Здоровий, курва. Як у приціл дивитися, то воно таке як сірникова коробка, — каже Том.
Юра перевіряє вибухову частину «Герані», що впала в полі за кілометр від позиції МВГ. Дрон не вибухнув. Військові кажуть, що куля, імовірно, влучила у відсік керування й посадила «Герань». Вибухівку знешкоджують. Суспільне Новини/Олександр Магула
"Герань-2" вантажать на причіп із написом "Поворотів нема" ушістьох. Важкий дрон тисне на машину, й вона грузне в багнюці. Її зачеплюють за "хаммер" на буксир — і вся ця процесія виїжджає на дорогу. Машину з "Геранню" відчіплюють і вони з "хаммером" розʼїжджаються в різні боки. Дрон пізніше відвезуть у майстерню, де розберуть і вивчать. А мобільна вогнева група їде працювати далі: десь в околиці крутиться "Ланцет".
Тривога ще не закінчилась.
Військові вантажать «Герань» на причеп. Згодом його відвезуть у майстерню, де розберуть і, оскільки він лишився цілим, — вивчать. Суспільне Новини/Олександр Магула
