Фото: Суспільне Донбас Я думав, що військово-політичне керівництво РФ побачило, як ми вперто тримаємо ДАП, потім Дебальцеве, інші напрямки, і зрозуміло: не варто все-таки в Україні починати повномасштабне вторгнення. Я так тоді оцінював. Насправді це було зовсім не так. Віталій П’ясецькийстарший сержант 81-ї бригади
Багажне відділення, пост "Ромео"
"Я був мобілізованим під час третьої хвилі мобілізації, а попав добровільно, тому що той підрозділ, який на той час виконував там завдання, потрібно було поміняти. Наша 9-та рота була тоді ще третім батальйоном 80-ї бригади. Це пізніше він став 122-м батальйоном 81-ї бригади.
Фото: Суспільне Донбас
Потрібно було 20 людей, аби провести ротацію в Донецькому аеропорту. Був 2015 рік, середина січня. Перед підривом.
Позиція, на якій я перебував, була на першому поверсі терміналу, якщо я не помиляюся, це було багажне відділення: там, де були транспортні стрічки. Наш пост "Ромео" називався. Ми його спільно тримали з підрозділом з хлопцями 93-ї бригади.
Ми заїхали в ніч з 13 на 14 січня. Перший день, 14 січня, був такий досить легкий, от єдине, що дошкуляло, це танк. Танк виїжджав і просто висаджував боєкомплект по терміналу. Вони руйнували наші позиції, які знаходилися, наскільки я знаю, на другому поверсі в основному винесли їх. Я ще був взагалі необстріляний, тобто в бою не побував, для мене це було психологічно трошки тяжкувато.
Фото: Суспільне Донбас
Оборона Донецького аеропорту: останні дні перед підривом
Інтенсивні бої, штурми почалися 15 січня, коли піхота зайшла на верхні поверхи термінала: внаслідок вогню там наші бійці змушені були звідти відійти з втратами.
А найбільш інтенсивний — був бій 16 січня. Він зранку почався з того, що ворог застосував гранати, пробив у стелі діри, почав закидати гранатами, потім гранатами із сльозогінним газом. А у нас на той час не було достатньої кількості протигазів, і це був дуже важкий момент. До вогню ти ще можеш звикнути, а коли ти вдихнути не можеш, це було ще складніше.
Насправді була така ситуація, що складніше було в термінал заїхати і виїхати, ніж там пробути. Тобто втрати були більші під час ротації.
Є двоє-троє людей, яких я найбільше запам’ятав під час боїв за термінал. Ці люди були яскраві особистості для мене на той час. На жаль, двоє з них загинули. Це військовослужбовець з 93-ї бригади позивний Саша "Борода". І з нашого батальйону Володя, позивний "Італієць". Я дивився на них, як вони себе ведуть в бою, вони на той час вже були певний час в терміналі, і це для мене було прикладом, як я маю себе вести.
На момент оборони Донецького аеропорту Віталію П’ясецькому було 32 роки. Фото: Суспільне Донбас
Бій в Донецькому аеропорту 16 січня 2015 року
Пік для мене був 16 січня вночі, в нас було дуже багато поранених, були загиблі, і вночі до нас прорвалися дві МТ-ЛБ, приїхали хлопці з 90-го батальйону, це приїхав Іван Іванович Зубков, позивний "Краб", він загинув, на жаль. Це потім я вже зрозумів, що це "Краб".
Одну МТ-ЛБ підбили, там загинув механік-водій, все горить, все вибухає. І це був важкий психологічний момент, що я думав: ну, ще пару годин — і все, капець, нас не буде. Нас закидають гранатами, застріляють "джмелями"(імовірно військовий каже або вогнемет "Джміль" або газові гранати "Джміль"). І от я, мені не соромно в цьому зізнатися, я сів під стіною, виключив телефон, відіслав якесь останнє sms і вже сидів в прострації.
А от Іван Іванович і ще один боєць на позивний "Сєвєр" — вони такі: "Хлопці, вставайте, треба брати зброю, себе опановувати інакше нас всіх переб’ють. І я якось себе опанував, встав. Не всі змогли тоді встати. Нас там зібралося зі всіх чоловік 25, нас розподілили по секторах, ми почали собі робити барикади з підручних матеріалів, зі сміття, з ящиків з боєприпасами. Це для мене такий переломний момент.
Мета оборони ДАП
За Донецьким залізничним вокзалом, неподалік від Донецького міжнародного аеропорту імені Сергія Прокоф’єва, піднімається дим під час артилерійського бою, 12 жовтня 2014 року. Фото: Dmitry Lovetsky/AP
Я зараз тверезо оцінюю, можливо, якісь, якщо я можу їх правильно оцінити, тактичні задуми нашого командування. ДАП – це по факту був такий плацдарм в Донецьк, ворота в Донецьк. Тобто, якщо наше командування планувало якісь штурмові дії, заволодіти містом — так, це був вигідний плацдарм, і його треба було тримати.
Я вважаю, що все-таки в умовах сучасної війни певні позиції потрібно тримати до того моменту, поки є можливість нормально туди завести людей, вивести людей, евакуювати поранених. Тобто в ДАПі це вже було складно. І в умовах сучасної війни це теж зустрічається, на жаль.
Що відомо про оборону Донецького аеропорту
- Українські військові утримували Донецький аеропорт з 26 травня 2014-го.
- Від кінця вересня 2014 року російські найманці атакували українських воїнів щодня. Вони стріляли з "Градів", артилерії, танків, стрілецької зброї.
- Бої закінчилися після руйнації терміналів аеропорту. Кінцевою датою оборони летовища вважають 242-й день — 20 січня 2015-го року. Саме в цей день окупанти підірвали новий термінал. У боях за ДАП, як писало Міноборони у 2022 році, загинули 97 бійців. За даними українського незалежного проєкту "Книга пам'яті полеглих за Україну", які були оприлюднені в січні 2018 року, підтверджені дані щодо втрат українських військових за період 242 днів оборони Донецького аеропорту становлять 100 осіб загиблими. Самі ж кіборги — так за незламність назвали оборонців ДАПу — вважають, що останній день спротиву в аеропорті — 23 січня.
