Волонтер Микола Хемій, Краматорськ, Донецька область. Кадр з відео Суспільне Донбас
"Потягом евакуювати не варіант: бабуся — після інсульту, дідусь — після інфаркту. Тоді людей стало більше: у потязі неможливо дихати, все, як у тисках. По 200 людей, як мінімум, було у нас в одному вагоні. І хоч це була моя зміна, вийшло так, що ввечері 7 квітня знайшли автобус", — пригадує Микола.
Вдома, коли він допомагав збиратися родичам, почули дуже сильний вибух, який стався на залізничному вокзалі.
"У цей момент я подумав, що прилетіло по аеродрому чи ще кудись. Але одразу мені почали телефонувати наші волонтери. У нас був загальний чат. Всі в сльозах, істерика. Я ніяк не міг одразу збагнути, чому плачуть? Вони кажуть, що прилетіло на залізницю", — згадує волонтер.
"До цього я відмовлявся вірити, що можуть сюди пустити ракету. Тому що тут були виключно цивільні: бабусі, дідусі, інваліди, маленькі діти"
Тоді колеги написали, що не можуть знайти волонтера Романа Семенцова.
"Потім товариш написав у чаті: не можемо знайти Рому. А потім Рому знайшли, написали, що Роми більше немає в живих. До цього війна якось не відчувалася. Так, люди гинули, але особисто для мене не сильно відчувалася. А коли Роми не стало, можна сказати, це дуже сильно ударило. По всіх нас, не тільки по мені", — розповідає Микола Хемій.
Наслідки обстрілу залізничного вокзалу, Краматорськ, Донецька область, 8 квітня 2022 рік. Краматорськ, Донецька область. Наслідки обстрілу вокзалу. 8 квітня 2022 року. Фото: АР
Загиблому Роману Семенцову було 40 років. Від початку повномасштабного вторгнення він допомагав з евакуацією людей на вокзалі.
"Рома був оптимістом. Про нього це всі часто кажуть. Але оце найголовніше, це його посмішка, почуття гумору, те, як він в цілому сприймає ситуацію. Зрозуміло, що війна — це страшне, але велике значення має — не опустити руки, не вішати носа, не здаватися, продовжувати рух вперед попри все. Рома, був саме такою людиною".
За спогадами товариша, Роман був віруючим, часто цитував Біблію, щоб підтримати інших.
"Він міг процитувати Біблію. Проте це не мало вигляд нав'язливого. Це було, як то кажуть: в тему, в конкретний момент. Людина знала, як підтримати словом. Міг просто підійти, сказати якусь фразу — і тобі просто ставало легше на душі", — згадує Микола.
Волонтер Роман Семенцов, який загинув під час обстрілу залізничного вокзалу у Краматорську 8 квітня 2022 року. Фото: Facebook/ВДБ Україна
Волонтер Микола Хемій напередодні роковин російської атаки прийшов на вокзал. Показує місце, куди вдарила ракета. Поряд, каже, стояв намет ДСНС.
Волонтер Микола Хемій на місці удару армії РФ по залізничному вокзалу, Краматорськ, Донецька область, квітень 2024 рік. Кадр з відео Суспільне Донбас
"Це місце прильоту, переплутати ні з чим не можна. Тут стояв намет ДСНС — приходили дітки, приходили люди. Було холодно. Тут було місце обігріву. Бабусі, дідусі, маленькі дітлахи — тисячі. У нас "рекорд" був — сім тисяч людей", — згадує чоловік.
Зізнається, неодноразово шкодував, що пропустив зміну, що міг би чимось допомогти людям в той момент.
"Не просто "сидіти на телефоні" і читати про все, що там відбувалося, а міг би щось робити. З іншого боку, моя молодша сестра мені нагадує: я часто був у наметі ДСНС, спілкувався там з людьми. Коли продірявило цей намет, сестра мені нагадала про це. Сказала: ти міг би бути там на місці прильоту і тебе могло просто вже не бути тут з нами".
Залізничний вокзал, Краматорськ, Донецька область. Фото: Суспільне Донбас
