Начальник Слов’янської міської військової адміністрації Вадим Лях. Фото: Суспільне Донбас
"Звернулись до спонсорів, до меценатів. Хто ці меценати? Це підприємства, які працюють на відбудові нашого міста, на об'єктах критичної інфраструктури, роблять дахи там, бомбосховища та інші об'єкти. Один з цих підприємців зробив цей проєкт. Далі всі вони разом, хто матеріалами, хто робочою силою допомогли, в реалізації частини цього проєкту".
Проєкт музею просто неба теж робили за позабюджетні гроші, він пройшов експертизу, стверджує очільник адміністрації. Передбачав не тільки будівництво фортеці і вольєрів, показує на генеральному плані Вадим Лях:
"Є і кошторис, я не знаю зараз скільки там сума остаточна, яка планувалася, але він пройшов експертизу. Була сама фортеця, башта, яка зараз вже майже зроблена. Ще були вольєри, зокрема, вольєри для птахів планувалися в майбутньому. А ще були майстерні. Був і млин, і колодязь, тобто відтворення інфраструктури міста початку 18 століття".
Башта-новобудова у парку Шовковичному, Слов’янськ, Донецька область, січень 2024 рік. Кадр з відео Суспільне Донбас
"Декоративний млин, дитячий майданчик, майданчик для відпочинку, декоративні кутові вежі ще, зимові вольєри для тварин, зимові вольєри для птахів, дерев’яні будиночки для ярмарку та для інших заходів", — перелічує очільник адміністрації те, що запланували збудувати.
Минуле — козацьке, реалізація — сучасна
Розкопками залишків історичної фортеці займався місцевий краєзнавець Олексій Соловкін. Каже, оригінальні вежі були зроблені з дерева та мали інший вигляд.
"У 2007 році ми робили декілька пробних шурфів там, де могло знаходитись це стародавнє поселення 18 століття. І на цих ділянках був знайдений матеріал по 18 століттю. Найцікавіше — це були так звані посадки. Фортеці, укріплень ми не знайшли та не знайшли якихось оборонних споруд. Ми знайшли багато кераміки, навіть закриті комплекси: стіл з посудом помитим, яке помили, поставили. Потім була, мабуть, татарська навала і фортецю спалили", — розповідає археолог.
Археологічні дослідження Олексій Соловкін вів півтора десятка років тому. Фото: особистий архів Олексія Соловкіна
Археологічні розкопки проводилися на території Славкурорту, за словами Олексія Соловкіна, нинішнє місце вежі, у парку, за більш як три кілометри від реального, історичного.
Крім того, наголошує Соловкін, споруда не схожа на те, якою була Торська козацька фортеця:
"Те, що намагаються відтворити у парку, не дуже підходить під історичні реалії. Ні формою, ні матеріалами, ні місцем розташування. Це більше як артоб’єкт, який просто виконує функцію для зацікавлення туристичних мас. Якщо б це було дійсно відтворення, то, на мою думку, це було б доцільно, тому що це — історія, яка дає можливість пізнавати як відбувалося, що відбувалося в минулому".
Типи дерев’яних башт у Соленому містечку. Фото: особистий архів Олексія Соловкіна
Краєзнавець Ігор Гулько працює з архівами та досліджує історію Слов'янська. Чоловік встановив дату заснування міста — 1676 рік, історія міста справді походить саме від будівництва Тору.
"Біля наших солоних озер була побудована фортеця. Це була перша укріплена будова, куди були поселені перші жителі міста. Приїжджали солевари. Вони приїжджали з різних міст. Будували фортецю козаки. Це Слобідські полки, це Чугуївський полк. Коли місто почало розвиватися і збільшило свої розміри, звичайно за непотрібністю ці дерев'яні всі вежі просто не потрібні були. Вона просто фізично колись звалилася", — пояснює Ігор Гулько.
Такий вигляд мало місто. Фото: власний архів Ігоря Гулько
Оригінальна фортеця мала шість веж, продовжує краєзнавець. Сучасна вежа, визнає дослідник, не є історично достовірною.
"Те, що побудували в місті, по-перше, звичайно, ніяких фундаментних блоків у той час бетонних не існувало. І фортеця, вежі були повністю дерев'яні. Робився у верхній частині вежі додатковий ряд колод. Таким чином була така собі щілина, у яку захисники з цієї вежі могли кидати вниз каміння. У тій споруді, яка знаходиться у парку, на жаль такого немає".
Такий вигляд мали старовинні фортифікаційні споруди. Фото: власний архів Ігоря Гулько
Кошти — цільові. Чому вирішили будувати башту на другому році повномасштабної війни
Чому будувати вежу вирішили під час війни? Вадим Лях пояснює, коли в парку з’явився контактний зоопарк, де поселили покинутих тварин з місцевого звіринця, вирішили будувати й башту: "Коли вже під час війни, з'явився в нас такий контактний зоопарк, який був покинутий власником, вирішили, що потрібно її реалізувати. У виді, хоча б частково, отаких вольєрів, які зараз ви побачили, і цієї башти".
Парк Шовковичний, Слов’янськ, Донецька область, січень 2024 рік. Кадр з відео Суспільне Донбас
Витратити кошти, що зібрали меценати на проєкт "Тор", інакше неможливо, стверджує Вадим Лях.
"На особистий рахунок люди перераховували, це було приблизно 160 тисяч зібрано цільових грошей, там так і писали спонсори “на фортецю Тор”. Їх потрібно витрачати, зараз вони ще не повністю витрачені, тому що там є напрямки різні. Але вони вже три роки знаходяться на цьому рахунку, змінити їх цільове призначення неможливо, і їх рано чи пізно прийдеться витратити саме в цьому напрямку", — пояснює Вадим Лях.
За словами начальника Словʼянської міської військової адміністрації, після завершення будівництва, вежу і вольєри передадуть на баланс міста.
"Далі ми нічого реалізовувати не будемо, це вже такі мрії на майбутнє після війни. Але вже найближчим часом, об’єкт, коли буде закінчений стовідсотково, я маю на увазі вольєр і цю башту, то буде переданий нашим спонсором у комунальну власність. І можна буде вже відвідувати її в тому вигляді, як вона і планувалася", — додав він.
