Валерій Матюшенко з дружиною Тетяною, Київ, 26 липня 2024 року. Донеччанин Матюшенко потрапив у полон в окупації 15 липня 2017-го. Його викрали біля власного будинку. Суспільне Новини/Олександр Сова
Валерій Матюшенко сім років провів у російському полоні на території “ДНР”. Росіяни його викрали 15 липня 2017-го, катували в тюрмі "Ізоляція", врешті "звинуватили" у співпраці з СБУ та засудили на 10 років. 28 червня 2024-го 59-річного Матюшенка разом з Оленою Пех та ще восьма цивільними повернули в Україну. Суспільне розповідає його історію.
Захоплення та "суд"
"Під'їхав автобус — біленький "Фольксваген". Спитали: "Ви такий-то?". Я підтвердив. Мені одягли наручники, поліетиленовий пакет на голову і ми поїхали", — так Валерій Матюшенко пригадує день свого викрадення. Це сталося 15 липня 2017 року у місті Кальміуське Донецької області.
Чоловіка привезли в "Ізоляцію" — колишній артцентр в Донецьку, який після окупації міста перетворили на тюрму. "Посадили в приміщення два на два метри, без вікон. Там була камера відеоспостереження і дві пляшки. В одній — сказали, вода, а інша — туалет", — розповідає Валерій.
У цій камері Матюшенко просидів декілька днів, потім його перевели у підвал. "Там катували, крики було чути постійно", — каже чоловік. Тортур зазнав і сам Валерій. У той час "Ізоляцією" керував Денис Куликовський "Палич". 3-го січня 2024-го у Києві його засудили на 15 років за організацію та участь у тортурах над українськими військовополоненими та цивільними. "Коли він ("Палич") випивав, любив бити людей. А пив він щовечора. І щовечора було чути істеричні крики. Нас змушували співати, щоб заглушити їх. Співали одночасно людей 30-ть, одні й ті ж пісні по 10 разів, наприклад "Вставай страна огромная", "Катюша", — розповідає Матюшенко.
Ночами, говорить Валерій, він намагався запам'ятовувати усе, що казав слідчому вдень: "Бо завтра треба сказати те саме. Коли вони ставили питання, спеціально додавали нові деталі, щоб спіймати тебе. Тиснули психологічно. Казали, що моя проукраїнська позиція їм відома, що в моєму дворі їм всі казали, що я — "укроп".
Валерій Матюшенко, колишній цивільний полонений бойовиків самопроголошеної «ДНР», Київ, 26 липня 2024 року. Суспільне Новини/Олександр Сова
"Слідство" тривало майже рік. За цей час у чоловіка змінилося два адвокати. "Спочатку була жінка. Одного разу мене і ще одного чоловіка з "Ізоляції" привезли на допит. Посадили у сусідні кімнати й ця адвокатка бігала та питала у мого слідчого, у чому саме має зізнатися чоловік в іншій кімнаті. Потім дружина знайшла мені іншого адвоката — дідуся. Я його бачив пару разів. На той момент усі адвокати боялись слово сказати в "суді", — говорить Матюшенко.
Згодом в "справі" зʼявилася "співучасниця". "Слідчі" почали називати нею Тетяну Матюшенко — дружину Валерія. Через страх за родину чоловік врешті підписав "зізнання". Тетяні ж, з 13-річним сином, вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Вона раз приїжджала на "судове засідання" в Донецьк, але Валерій попросив її більше цього не робити, щоб не наражатися на небезпеку. На окупованій частині Донеччини в нього лишалася теща. Вона ходила на всі "суди", а потім носила у колонію передачі та листи від Тетяни.
